Дотепер нагальною проблемою для багатьох малих та середніх сільгоспвиробників залишається брак обігових коштів та обмежений доступ до банківських кредитів. Це значно звужує їх можливості в розвитку власного бізнесу. Дехто нарікає на відсутність заставного майна, інші – на високі відсоткові ставки на банківські позики. І очікують, поки ситуація докорінним чином зміниться в загальнодержавному масштабі.
Інші, навпаки, демонструють ініціативу та шукають можливості вирішити наявні проблеми. І практично завжди вихід вдається знайти. Зрештою, це доводить приклад Асоціації виробників молока. Вона згуртувала провідних вітчизняних підприємців, які прагнуть дати «друге дихання» молочарській галузі в Україні та посилити її позиції на міжнародному рівні. В розвиток перспективної справи вони інвестують суттєві кошти. Значна частина з них – це власний внесок. А заразом звертаються по допомогу і до міжнародних донорів.
Віднедавна до кола донорських інституцій, які допомагають українським фермерам та всіляко сприяють розвитку сільських територій, долучився й Проект Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Підтримка аграрного і сільського розвитку». Він реалізує річну грантову програму, до участі в якій запросив малих та середніх сільгоспвиробників. Асоціація виробників молока стала першим переможцем конкурсу, що відбувається в її межах, і отримала грант.
Про те, як відбувався конкурс, на які цілі будуть спрямовані грантові кошти і на яку результативність розраховує Асоціація, розповідає її віце-президент Любомир ДИКУН.
— Ваша Асоціація згуртовує працівників певної галузі. Чи означає це, що ви орієнтуєтесь виключно на їхні інтереси?
— Асоціація виробників молока працює від 2009 року. Вона зареєстрована в м. Умань Черкаської області, але до неї входять засновники з усіх регіонів України – це понад 200 господарств. Мета Асоціації дуже проста: забезпечити Україну якісним молоком. Тобто, створити максимальні умови для того, щоб виробництво молока в нашій країні було прибутковим, забезпечувало внутрішні потреби та постачалося на зовнішні ринки.
Серед наших засновників є маленькі фермери, які лише починають свій молочний бізнес, є навіть такі, в кого ще й корів нема – тільки мріють про це. І є великі фермерські господарства, які за період роботи Асоціації дуже гарно розвинулися. Можна навести приклад господарства «Старокозачий сир». Коли ми з ним починали працювати, це була невелика сімейна ферма з 18 корів, а нині має понад 1 тис. голів, стала потужним молочним господарством – найбільшим в Одеській області. Якщо зважати на такі фактори, як віра в людей, підприємницький дух українців, то крок за кроком можна рухатися вперед.
— Я знаю, що ви теж фермер.
— Так. У мене невеличке господарство в Острозькому районі Рівненської області, зараз воно займається рослинництвом. Та я маю велику мрію утримувати власних корів. Ми вже зробили ремонт старих приміщень. Звісно, починати молочний бізнес – справа дорога, кожна корова коштує кілька тисяч доларів, плюс треба забезпечити її кормами, технікою тощо. Тому сподіваюся, що в Україні відновиться нормальна система кредитування. І ми дочекаємося, не скажу – дешевих, скажу – розумних кредитів, щоб почати займатися молочарством.
— Якими питаннями ви опікуєтеся в Асоціації виробників молока?
— Головний напрямок, який я веду, це Консультаційний центр. Ми маємо велику команду спеціалістів — ветеринарів, зоотехніків, економістів, технологів, агрономів, будівельників, проектантів, які забезпечують потреби всіх наших господарств.
Власне, ми й починали свою роботу з консультацій. У період Радянського Союзу наші господарства дуже відстали в продуктивності тваринництва, не знали, як правильно все робити. Тож почали шукати носіїв сучасних знань – людей, які поверталися з-за кордону, тих, хто вивчав новітні технологічні підходи. Так по одному формували команду консультантів. Завдяки ним ми збільшили обсяги виробництва у всіх господарствах, які входять до Асоціації, у понад 2,5 рази. Якщо брати середні показники, то вони починалися з надоїв у 3,5 тис. літрів, а нині мають по 7-8 тис. літрів. Ті, хто працює тривалий час, показують кращі світові показники – доять понад 30 літрів, і такими господарствами можна пишатися. Бо вони здатні конкурувати вже з будь-якою європейською чи американською молочною фермою.
— Чому Асоціація вирішила взяти участь у конкурсі Проекту USAID «Підтримка аграрного і сільського розвитку»?
— Сьогодні ми дуже сильно орієнтуємося на впровадження американської технологічної моделі — промислове виробництво, великі обсяги земель, великі села, де є багато працюючих. Ми прагнемо зберегти і розвинути тваринництво, бо це – робочі місця.
Останні 3 роки були дуже критичними для молочної галузі України. Раніше понад 30% виробленого в країні молока експортувалося. Але з відомих причин ми втратили потужні ринки Митного союзу — Росії, Казахстану, а також окупованих українських територій. Скажімо, в тому ж Криму фактично ніколи не було молочного скотарства, і всі молочні продукти постачалися з континенту. Знизилася й купівельна спроможність українського населення.
На цьому тлі вартість молока стала критично низькою. Упродовж минулих трьох років Україна була внизу таблиці з найнижчими цінами.
Це спонукало нас шукати резерви – в економіці, у виробництві та в якості того самого молока. І одним із таких резервів стало створення лабораторії, яка дасть можливість контролювати якість молока від кожної корови, показники жиру, білку та сечовини. А також контролювати збудників захворювань всередині молока.
У нашій Асоціації є ініціативна група, яка підтримала ідею створення такої лабораторії. Ми почали збір коштів усередині нашої структури, але їх не вистачало. Якщо діяти самотужки, реалізація наших планів може розтягнутися на роки. Проект
USAID допомагає нам прискорити цей процес. Тим паче, що крім додаткового фінансування ми змогли отримати ще й консультаційний супровід Проекту, аби правильно добрати необхідне обладнання, знайти експертів, із якими далі спілкуватися. Купити обладнання – це півділа, купити правильне обладнання – трохи більше за половину, головне – навчити людей. USAID це дуже гарно структурує. Його фахівці підказують нам значно ширші підходи. Приміром, як використовувати енергоефективні будівельні матеріали для приміщень лабораторії.
— Чи багато коштів потребує створення лабораторії?
— Від Проекту ми отримуємо 2,6 млн. гривень, вони будуть витрачені на закупівлю частини обладнання для лабораторії. Удвічі більшу суму виділяємо з власних бюджетів, залучаючи кошти всередині Асоціації. А ще кошти окремих інвесторів серед наших засновників.
— Чи важко було проходити умови конкурсу?
— Коли він оголошувався і ми виявили бажання взяти в ньому участь, нас одразу запитали, чи маємо ми попередній досвід участі в таких конкурсах. На жаль чи на щастя, у нас цього досвіду не було. Тому куратори провели з нами дуже серйозну підготовчу роботу, надали детальне роз’яснення. Жодного разу ніхто не відмовив у проханні допомогти в заповненні документів. Навпаки, щонайменше двічі на тиждень нам телефонували і запитували, чи потрібна додаткова допомога? Якщо виникала потреба в експертах, таких для нас шукали дуже швидко.
— Чи багато вам доводилося збирати документів для отримання гранту?
— Найдовший термін у нас забрало визначення того, яке саме обладнання нам потрібне, аби внести цей перелік до документів.
Анкети від USAID дуже зручні для заповнення. Ми мали просто ставити галочки, відповідаючи на їх запитання, і рухатися згори донизу. Ніяких проблем у заповненні документів ми взагалі не бачили.
— Як довго тривав конкурс?
— Якщо чесно, оперативність проведеної роботи нас також здивувала. Бо досі робота з різними недержавними чи державними структурами забирала надзвичайно багато часу – від півроку до року. Тут ми пройшли всі процедури до підписання грантової угоди менше ніж за 3 місяці. За перший місяць були підготовлені всі документи, протягом наступного проведені всі інспекції та опрацьовані наші документи. Відкоригували, провели ще кілька додаткових зустрічей. І на кінець другого місяця підійшли до обговорення підписання грантової угоди.
— Якого ефекту ви очікуєте від відкриття лабораторії?
— Ми очікуємо дуже серйозного прориву за кількома напрямками. Я вже згадував про це, але зараз зупинюся детальніше.
По-перше, лабораторія дасть можливість контролювати показники жиру та білку від корів, ми зможемо краще налаштовувати харчування тварин. А в структурі собівартості затрати на корми становлять 60%. Ми очікуємо на 10-20% підняти продуктивність тварин, збільшити їх довголіття. І водночас дати серйозну економію українському фермеру, що дозволить йому акумулювати більший прибуток — це зростання заробітної плати, технічне переоснащення.
Інше важливе питання — це контроль збудників захворювання маститу в молоці. Це допоможе підбирати для худоби саме ті антибіотики, які будуть діяти. А також ідентифікувати проблематику по всьому стаду, виробити регламент. Мастит – дуже поширене захворювання, яке зменшує продуктивність стада до 20% і більше. Вчасне запобігання захворюванню дасть хорошу продуктивність. Ми говоримо про серйозні цифри.
До того ж ідеться про якість і безпечність продукції, а вони завжди повинні бути на першому місці.
Маючи таку лабораторію і команду консультантів Асоціації, ми зможемо надавати необхідну інформацію для всіх наших господарств. В усьому світі здійснюються регулярні лабораторні дослідження. Тепер таку можливість матимемо й ми.
— Чи вплине така робота Асоціації на освоєння нових ринків збуту продукції, в тому числі, й зовнішніх?
— Минулі 3 роки ми надзвичайно активно працювали над розширенням ринків. За цей час ми провели понад 20 торгових місій. Намагаємося мало не щомісяця організувати їх у різні країни – до Йємену, Катару, Саудівської Аравії, Лівії, Лівану, Єгипту, Судану, стараємося охоплювати всі можливі азійські ринки. Ми відкриваємо торгові представництва в Узбекистані, в Китаї, відвідуємо найбільші продовольчі виставки світу. Цього року запланована наша участь в таких виставках у Гонконзі та Кельні. Ми організовуємо там свої стенди і презентуємо продукцію.
Крім того, однією з цілей Асоціації є створення справжнього українського кооперативу, який займатиметься переробкою якісного молока та створенням потужного експортного продукту. Ми над цим зараз працюємо. Дай Бог, за 2 роки вже матимемо власні переробні потужності.
— На вашу думку, яку роль у розвитку українського села відіграє підтримка вашого партнера — Проекту USAID?
— Питання українського села – надзвичайно серйозне для нас. Тому що всі ми, наші батьки, діди, прадіди вийшли з села. Ми маємо дуже глибоке коріння, пов’язане з цією землею, і дуже її любимо. І скажу, що важливою є не просто підтримка Проекту, важливо те, на що вона спрямована.
Молочна ферма – це величезна кількість робочих місць – 50, а то й 150, де люди отримують достойні зарплати. Села, в яких є молочні ферми, живуть, розвиваються і мають перспективу.
Наші села володіють не лише молочарськими, але й іншими потужними ресурсами. Зокрема, йдеться і про польові культури, овочівництво, садівництво, ягідництво, переробку. Все це потрібно розвивати й пропонувати ринку готову продукцію.
Можливості є. Головне – ними скористатися і задля користі агробізнесу, і сільських громад в цілому. Держава, різні інвестори, міжнародні донори можуть лише допомогти в цій справі. Але ініціатива повинна все-таки залишатися за нами.
Роман НЕЧИПОРУК,
Національний прес-клуб «Українська перспектива», спеціально для видання Біла хата
На фото: Любомир ДИКУН
