Статтею 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-VIII (далі – Закон № 1105) визначено, що одним із видів матеріального забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності є допомога на поховання застрахованих осіб (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві).
Допомога на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, надається в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого статтею 28 Закону № 1105.
Постановою правління Фонду соціального страхування України «Про встановлення розміру допомоги на поховання» від 08.02.2017 № 17, Рішенням Комісії з реорганізації Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Комісії з реорганізації Виконавчої дирекції Фонду від 23.02.2017 № 43 з 01 березня 2017 року встановлено розмір допомоги на поховання застрахованих осіб (крім потерпілих на виробництві) на рівні 4 100 грн, що майже вдвічі більше попереднього розміру (до цього розмір допомоги на поховання у відповідності до постанови правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 16.11.2011 № 55 «Про встановлення розміру допомоги на поховання» становив 2 200 грн, що зважаючи на ріст цін на товари та послуги вже не відповідало вимогам часу).
Частиною 1 статті 27 Закону № 1105 передбачено, що допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів сім’ї, які перебували на її утриманні:
1) дружини (чоловіка);
2) дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків — за умови, що вони не мають працездатних батьків), студентів та учнів середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів з денною формою навчання – до 23 років;
3) батька, матері;
4) діда та баби за прямою лінією спорідненості.
Не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім’ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо).
Документами для призначення допомоги на поховання застрахованих осіб є:
— копія свідоцтва про смерть, видана центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів громадського стану;
— витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання, у сільській місцевості – довідка для отримання допомоги на поховання.
У разі смерті члена сім’ї, який перебував на утриманні застрахованої особи, крім зазначених документів, обов'язкова наявність довідки з місця проживання про перебування померлого на утриманні застрахованої особи.
Допомога на поховання застрахованої особи або члена сім’ї, який перебував на її утриманні, призначається комісією (уповноваженим) із соціального страхування за основним місцем роботи та не пізніше дня, що настає за днем звернення, і виплачується не пізніше наступного робочого дня після отримання страхувальником коштів від Фонду.
Варто зазначити, що допомога на поховання виплачується у разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше 12 календарних місяців з дня смерті застрахованої особи або члена сім’ї, який перебував на її утриманні.
Євгеній Столєтов, прес – служба виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
