Своєчасні маневри в морі, зміна курсу корабля, злагодженість екіпажу дозволили «Почаєву» уникнути пошкоджень і, що головне — вберегти особовий склад. А от Росія ще більше наблизилася до Гаазького трибуналу.
–Товаришу командире, перебуваємо в районі Одеського газового родовища поблизу бурових платформ «Чорноморнафтогазу», спостерігаємо на охороні об’єкта малий протичовновий корабель ЧФ РФ «Шуя».
Поява українського загону кораблів спричинила паніку серед екіпажу корабля-агресора. «Славетні» моряки Чорноморського флоту не з першого разу змогли знятися з якоря, вкотре підтвердивши свій «професіоналізм».
Не сподівалися лукаві зустріти тут українських моряків.
— Камандір БЧ-2, ти у меня под трібунал пайдьош, — кричав розлючений командир російського корабля.
Оговтавшись від несподіванки, він направив «Шую» на небезпечне зближення з морським водолазним судном «Почаїв».
Тоді на головному командному посту нашого морського водолазного судна було по-справжньому гаряче. Російські спецпризначенці з бурових платформ «Чорноморнафтогазу» обстріляли «Почаїв» у виключній морській (економічній) зоні України, а бойовий корабель Чорноморського флоту Росії здійснював небезпечні та провокаційні маневри на курсі нашого судна. Українські військові моряки згідно з планом бойової підготовки виконували завдання в Чорному морі, не провокували російських «іхтамнєтів» на агресію, утім отримали дірки від снайперських куль у ходовій рубці водолазного судна. Цей інцидент набув великого резонансу в російських пропагандистських мас-медіа. «Рупор брехні» устами одного з представників керівництва силових структур Російської Федерації повідомив, що водолазне судно ВМС ЗС України «Почаїв» нібито обстрілювало (!) бурові платформи «Чорноморнафтогазу».
Як український корабель насмілився напасти на «наші» вишки? Це майже хором знавісніло горлали російські «високодуховні акули пера». Чомусь військові чиновники РФ та їхні блазні забули про варварське захоплення українських бурових вишок на Чорноморському шельфі. І про те, що, анексувавши Крим, Росія захопила і газові родовища, які навіть не входять до акваторії українського півострова.
— Чотири кабельтових до платформи, розпочати проведення маневрування навколо об’єкта, — наказує командир «Почаєва». Попри складну обстановку і нічний час доби, його рішення були швидкими й виваженими.
Минули лічені хвилини, а екіпаж уже приготувався до універсальної оборони корабля.
— «Малий», ти його бачиш?
— Так. Які ж вони нахабні! Ворожий корабель так зухвало себе поводить на нашій землі, — обурювався хтось з екіпажу.
Провівши огляд бурових платформ, «Почаїв» на зворотному шляху був обстріляний снайперами. Дякувати Богу, ніхто з особового складу не постраждав. Українські військові моряки впевнені, що це були російські спецпризначенці, які зачаїлися на вишках.
— Чуєш, будемо дотримуватись інструкцій.
— Тебе не бентежить, що ми на мушці?
— Україна вже практично три роки на прицілі Кремля. Нічого, прорвемося!
— Шкода, що ніч. У темряві телефонною камерою їх не сфотографувати. Я б відправив фото знайомим у Росію. Скрєпи — вони такі, нехай подивляться на своїх громадян, які «воюють» із НАТО за Україну на захопленій українській вишці!
Це матроси жваво обговорюють ситуацію та додають, що їх не залякати агресивними діями російських спецпризначенців.
Корабель ЧФ РФ «Шуя» переслідував судно «Почаїв», аж поки не побачив поряд себе флагмана українського флоту — фрегат «Гетьман Сагайдачний», який своїм грізним виглядом швиденько позбавив окупантів «мисливського запалу». «Шуя» миттю розвернулася та вшилася.
Екіпаж «Почаєва» разом з іншими екіпажами кораблів визначеного комплекту надводних сил національних ВМС був готовий до будь-якого розвитку подій, адже постійно здійснює заходи щодо підвищення рівня бойової майстерності. Практично кожного місяця «Почаїв» виконує завдання в інтересах держави у північно-західній частині Чорного моря.
Своєчасні маневри в морі, зміна курсу корабля, злагодженість екіпажу дозволили «Почаєву» уникнути серйозних пошкоджень і, що найголовніше, вберегти особовий склад. Загін українських кораблів продовжив виконання завдань у визначених районах Чорного моря. А Росія вкотре підтвердила свій статус держави-агресора та здійснила черговий крок до Гаазького трибуналу.
До слова, 1 лютого 2017 року під час здійснення тренувального польоту у виключній (морській) економічній зоні України у районі Одеського газового родовища з цих бурових вишок зі стрілецької зброї був обстріляний також транспортний літак ВМС ЗС України Ан-26.
У результаті обстрілу літак зазнав ушкодження. Екіпаж при цьому не постраждав, тож Ан-26 продовжив виконання польотного завдання.
Крім того, екіпажем було виявлено і зафіксовано роботу радіолокаційної станції Російської Федерації в активному режимі, що зазвичай використовується для наведення ракет систем протиповітряної оборони.
Другий обстріл судна і літака ВМС ЗС України з боку захоплених бурових вишок і неприпустимі дії бойового корабля ВМФ Росії слід розцінювати абсолютно однозначно — як черговий прояв агресії проти нашої держави у Чорному морі та спосіб спровокувати українські Збройні Сили на адекватну силову відповідь із застосуванням зброї, після чого звинуватити в агресії вже Україну. Саме тому командування ВМС ЗС України вимагає не йти на відкриту конфронтацію, а бути максимально витриманими у захисті національних інтересів країни.
Віталій Панчишин, «Народна армія»
