Кілька років тому подружжя М. із Коропа придбало в селі Трудове Ріпкинського району будинок. А через рік на їхнє подвір’я завітала молода лелеча пара. Кажуть, ці птахи прилітають на щастя. Можливо, і так. Пам’ятаю, як колись у дворі одних людей лелекам сподобалась зрублена верхівка верби. Але господар чомусь, коли птахи вже вивели своїх дитинчат, спиляв ту вербу. Відтоді у цій сім’ї все пішло шкереберть - в результаті сім`я розпалась.
— А ми так полюбили своїх лелек, які прилетіли, — розповідає Ганна М. з Трудового, — раділи їм, милувалися їхньому клекотанню щоранку, і вони ніби вітали нас із народженням нового дня. Та через кілька тижнів лелека кудись полетів, залишивши самку одну. Вона майже увесь час проводила у гнізді…
Десь тижнів за два прилетів до неї лелека. Та так розходився, наче буревій налетів ? все зненацька розшматував там, на верху у гнізді. Він поскидав з дерева все те, що вони удвох навесні назбирали для свого гнізда.
Господарі зробили основу для гнізда, сподіваючись, що лелеки знову прилетять. Але марно...
— Де той самець-лелека літав і чому він таке зробив після повернення? — спантеличено запитує сама у себе Ганна.
— Можливо, — кажу я їй жартуючи, — знайшов десь коханку?
— Та вони ж вірні, — відповідає жіночка цілком серйозно.
Але більше лелечину пару тут так ніхто й не бачив.
Сергій ВІТЕР
