Розмінування Донбасу самотужки для України може затягнутися на десятки років, оскільки це досить затратний і трудомісткий процесс.
Так вважають експерти, про що пише Центральний друкований орган Міністерства оборони України «Народна армія».
Значна кількість громадян України гине через те, що російські окупанти на Донбасі масово застосовують вибухонебезпечні предмети, серед них і протипіхотні міни, які забороняє Оттавська конвенція. На додаток до прямих людських жертв міни та інші вибухонебезпечні залишки війни вповільнюють відновлення визволених районів, блокуючи доступ фермерів до полів, перешкоджаючи поверненню переміщених сімей та ремонту пошкодженої інфраструктури. Чи зможемо ми розмінувати Донбас самотужки, а точніше, чи скаже хтось, скільки на це піде часу? І як нам використати міжнародний досвід відновлення нашпигованих мінами територій? У цьому розбирався кореспондент «Народної армії»
Наріжним каменем гуманітарного розмінування районів Донецької та Луганської областей, охоплених воєнним конфліктом, залишається припинення російськими окупаційними військами обстрілів і деокупація захоплених Росією територій України. Утім, розмінування визначених ділянок і територій триває від початку бойових дій.
— Близько 7 тис. кв. км визволених територій Донецької та Луганської областей на сьогодні забруднено мінами та іншими вибухонебезпечними предметами, — говорить начальник Управління екологічної безпеки та протимінної діяльності Міноборони полковник Максим Комісаров. — Для їх знешкодження працюють спеціалісти від Збройних Сил України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій і Державної спеціальної служби транспорту України. Це 58 розрахунків із загальною чисельністю до 300 осіб та 88 одиниць техніки.
Максим Комісаров розповідає, що насамперед розміновують об’єкти життєзабезпечення населення та інфраструктури: лінії електропередач, газо- і водопроводи, теплоцентралі, автомобільні дороги та залізничні колії.
Всього з початку антитерористичної операції інженерно-саперні підрозділи Збройних Сил України знешкодили 138 тисяч 737 мінно-вибухових пристроїв та очистили від вибухонебезпечних предметів 2738,5 гектара території у Донецькій та Луганській областях.
Звісно, Україна спроможна справитися з розмінуванням Донбасу, але ці заходи надзвичайно копіткі й затратні та можуть тривати десятки років.
Пригадаймо, що трирічний збройний конфлікт у Боснії і Герцеговині завершився ще 1995 року, утім цілковите очищення території, яке раніше було заплановано на 2019 рік, через недофінансування відкладено на 2024—2025 рр. За даними міжнародної організації «Норвезька народна допомога», з кількох десятків країн світу, які потребують розмінування значних територій, лише одиниці планують вчасно виконати національні програми з протимінної діяльності. Це Алжир — 2017 року, Чилі — 2020-го й ДР Конго — 2021-го.
Україна вже сьогодні отримує від міжнародних партнерів значну допомогу у створенні ефективної системи протимінної діяльності. Серед них — Служба ООН із питань протимінної діяльності, ОБСЄ, Женевський міжнародний центр гуманітарного розмінування, Женевський центр демократичного контролю над збройними силами, Міжнародний комітет Червоного Хреста та інші.
Питання протимінної діяльності (ПМД) міжнародна спільнота розглядає не лише як розмінування, а й через широке коло гуманітарних питань. Ідеться про зменшення соціального, економічного та екологічного впливів вибухонебезпечних предметів на розвиток місцевих громад. Допомога та реабілітація жертв, інформування населення про мінну небезпеку — це теж складові ПМД.
З огляду на це в Україні у 2016 році виконувався План заходів з організації робіт гуманітарного розмінування звільнених територій Донецької та Луганської областей.
Сьогодні на площі близько 20 тис. кв. км тривають роботи з нетехнічного обстеження забруднених територій. Уже ідентифіковано зі встановленням відповідного маркування як підозріло-небезпечні та підтверджено небезпечні райони площею близько 120 кв. км. Крім того, до цієї роботи долучилися й міжнародні партнери The HALO Trust і Данська група розмінування DDG. У подальшому ці та інші організації за кошти міжнародних «донорів» залучатимуться й до проведення технічного обстеження та розмінування територій.
Також відбувається збирання та обробка даних у системі управління інформацією. Після узагальнення дані щодо небезпечних ділянок надаватимуть органам місцевого самоврядування та іншим організаціям.
Триває роз’яснювальна робота щодо мінної небезпеки серед населення. Активну роботу в цьому напрямку проводить і Міжнародний комітет Червоного Хреста.
Далі ось на що хочу звернути вашу увагу. Міжнародні організації рекомендують створити Національний орган із питань протимінної діяльності та ухвалити законодавчі акти у Хорватії, Азербайджані, Таджикистані, Афганістані та інших країнах. Зараз в Міноборони розробили й подали на розгляд у Верховну Раду України законопроект «Про протимінну діяльність в Україні». У документі визначено основи протимінної діяльності, закладено підвалини для системної та ефективної роботи, розподілено повноваження й обов’язки між учасниками.
До речі, на ефективне функціонування національного органу та наявність національного законодавства в цій сфері звертають увагу й міжнародні «донори». Про це вели мову, зокрема, американські представники в жовтні поточного року в Українсько-американській робочій групі з питань нерозповсюдження ВНП та експертного контролю.
Очищення територій від вибухонебезпечних предметів — це тривалий, затратний і трудомісткий процес, який потребує від України комплексного підходу. Ціна зволікання, як доводить досвід інших країн, — нові людські жертви.
