Свято каштана — у Франції, томатний фестиваль — в Іспанії, гарбуза – в Австрії, кавуна — на Херсоншині, Огірка – у НІЖИНІ, в Україні, на Чернігівщині!
Більш 350 років по світу йде слава про ніжинські огірки.
Чумацькими обозами, а потім і вагонами розходилися діжки з огірками і несли вони ім’я Ніжина аж до європейських столиць, тож кому, як не ніжинцям поширювати заслужену славу ніжинських огірків та примножувати традиції рідної землі, надбання предків, які століттями зберігали його ексклюзивність.
17 вересня в рамках відзначення Дня міста Ніжина у Шевченківському парку проводився IV-й фестиваль «Його величність, Ніжинський огірок».
На фестивалі презентували свої досягнення творчі колективи району, влаштовували своєрідні території виставок, цікаві конкурси, дегустації, сюрпризи та цікава концертна програма.
Ніжинці знають і зберегають секрети солінь, передаючи їх із покоління в покоління. У цьому році народним голосуванням на майданчику «Найсмачніший огірок» обрали кращі огіркові соління. А для тих, хто присмачив усе це національним колоритом, українським гумором, додавав фантазії та самобутності, приготували подарунки від ніжинського майстра-бондаря та організаторів свята.
Учасники фестивалю здивували глядачів оригінальними ідеями і креативними презентаціями ОГІРКА Ніжинського!
«В Нежине, вынырнув из-под колес вагона, с таинственным и взбудораженным лицом выскакивает мальчишка. Под мышками у него два бочонка с солеными огурцами.
— Пятнадцать лимонов! – пищит мальчишка.
— Давай их сюда! – радостно кричит пассажиры, размахивая деньгами…...Пассажиры устремляються в погоню за нежинскими огурцами и покупают их без нарушения правил и с нарушением таковых.»
Михаил Булгаков « Путевые заметки»(1923 г)
До Дня визволення Ніжина від німецько-фашистських загарбників, Дня міста в Ніжинській гімназії №16 відбулася ярмарка-виставка «Його Величність ніжинський Огірок!» Учні досить серйозно підготувалися до цього заходу. Пʾятикласники вразили своїми презентаціями ніжинського огірка, шестикласники – рецептами їх приготування, учні старшої школи креативно підійшли до оформлення своїх виставок. Було весело, гамірно, цікаво.
Історія появи огірка сама по собі дуже цікава. Вони відомі як овочева рослина майже шість тисяч років. Не можемо уявити жодного дня без його присутності на столі. Свіжий, хрумкий, малосольний, маринований…
Батьківщина огірка – тропічні й субтропічні райони Індії та Китаю, підніжжя Гімалаїв. Плід огірка, як і гарбуза, — ягода. В північно-західній Індії дикі огірки ростуть і до тепер у лісі, обвиваючи дерева, мов ліани. Зображення огірка на фресках Давнього Єгипту вказує на його доволі поважний вік. Сьогодні нам важко уявити стіл без огірків навіть взимку, а в давні часи в багатьох країнах огірки буливеликою рідкістю. Турецький султан Магомет Другий, жорстокий і жадібний, одного разу наказав розрізати животи своїм семи придворним, щоб довідатися, хто з них зʾїв один із присланих йому в подарунок огірків. Нині огірок звичайний овоч на городі, але любимо ми його від цього не менше.
На теренах України перші огірки зʾявилися ще до 9 століття, але популярними стали лише в 15 столітті.Із усіх відомих нам сортів найдавнішими є ніжинські огірки. В літописах проних писали: «Ніжинські молоді огірки з тонкою шкірочкою, щільним мʾякушем і без порожнеч дуже гарні при засолі».
Мешканці Давньої Русі вважали огірки своєю національною стравою.Слава про смакові якості славетного ніжинського огірка швидко росла. Потьомкіну, як розповідали сучасники, вони настільки прийшлися до смаку, що під час другої російсько-турецької війни він посилав за ними гінців за сотні верств від Очакова. А 1787 року російська імператриця Катерина II, відвідуючи Україну, на шляху до Криму, скуштувала ніжинські огірочки, які Потьомкін завбачливо приказав приготувати, і дала наказ, виголосивши історичну фразу: «Впредь неизменно поставлять нежинские огурцы к царскому столу в Петербург».
Гандиш Денис та Мушкетик Євгенія
