Про дитинство Великого Кобзаря читала розповіді багатьох авторів, але найбільше враження залишила книга «Дитинство Тараса», яку написав правнук Катерини Шевченко — сестри Тараса Григоровича.
Мабуть, тому, що в основу книги лягли розповіді племінників поета — Петра Микитовича і Якима Антоновича, а також земляків і друзів поета, які особисто знали його.
Особливо багато спогадів про дитинство поета зберегли Красицькі — родина сестри Тараса Катерини. Адже саме вона була старшим його другом.
Книга Д. Красицького розповідає про багато таких епізодів із життя Тараса, про які можна дізнатися тільки з цієї книги.
Мене особливо вразив такий епізод: служивши козачком у пана Енгельгардта, Тарас дізнався про трагічну долю сім’ї кріпаків Івана і Варки. Вони тільки одружилися, тільки б жити щасливо, але гнітила їх панщина. У них не було часу зробити щось собі по господарству. Щодня — панщина. Та ось Іван не витримав, і коли осавула гнав кріпаків на роботу, сказав: «Та ви хоч би один день вільний дали, щоб дома лад навести та очерету на зиму заготувати».
І цього було досить, щоб Івана добряче побив осавула, а потім віддали його в солдати. Вже без батька народився у Варки син. А в цей час у пана ощенилась породиста сучка. Всі цуценята, крім одного, і сама сучка пропали. Пані сприйняла це як велике нещастя, яке могло трапитись від зурочення конюха, у якого були чорні очі. І хоч конюха зовсім не було на псарні, його все рівно покарали через чорні очі.
Цуценя, що залишилося живим, скавчало на весь двір. Воно хотіло їсти. І пані знайшла, хто буде годувати його. Вона веліла привести Варку. Варка загорнула в рядно свого сина і з панського поля пішла в супроводі ланового до пані. Вона наказала Варці годувати груддю цуценя і жити на псарні:
— А якщо здохне цуценя, знай — згною! Іди!
З-під панської нагайки Варка годувала щеня, а її дитя лежало на соломі, загорнуте в рядно.
Час ішов. Щеня швидко росло. Воно так викручувало груди, що дитині вже нічого не залишалося. Син, заморений голодом, скоро помер. А через місяць померла і Варка.
Її холодне бездиханне тіло лежало на псарні, а на грудях сидів породистий панський пес. Він запустив свої лапи в чорні розкуйовджені коси Варки, роздирав пазуху і гарчав.
Збіглися кріпаки. На псарні піднявся шум. Зайшов на псарню і Тарас. Він побачив, як пес рвав сорочку, і покусані груди Варки.
Ранком, коли кріпаки проводжали на кладовище небіжчицю, у світлиці сиділа пані, розважаючись із собачам, а козачок Тарас гірко плакав у передпокої. Тоді він не знав, які випробування доведеться перетерпіти йому самому.
У книзі Дмитра Красицького в доступній формі розповідається ще про багато подій, які пережив у дитинстві Тарас. Цікаво описує автор життя всієї сім’ї Шевченків.
Щоб краще зрозуміти творчість поета, необхідно знати його біографію. І в цьому допоможе книга Д. Красицького, зокрема про життя Тараса в дитинстві, про події, які формували його як людину, як творчу особистість.
Клавдія ІВАНЬКОВА, с. Сокиринці Срібнянського району
