«Мене ошукали!» − таку фразу все частіше можна почути від багатьох людей.
Днями з моїм добре знайомим сталося те, у що він ніколи б не повірив, якби подібний випадок трапився з кимось іншим. Як все розпочиналося і про кульмінацію цього шахрайського дійства у розповіді з перших вуст…
Розпочиналася телефонна розмова так:
− Привіт!
− Привіт!
− То як у тебе справи?
− А хто це?
− Не гоже своїх старих друзів забувати?
− Хм… (а в голові прокручую, щоб по голосу можна було впізнати − хто б це міг бути?).
− А от мені цікаво – зможеш впізнати хто це тобі телефонує?
− Невже це Роман? (Дійсно, точно такий голос у мого давнього знайомого).
− Ну, звичайно, Роман!!! Ти диви – відразу ж і впізнав, а то я вже, було, злякався, що старих друзів не впізнаєш…
− Стільки літ, скільки зим… Як поживаєш, друже?
− Та взагалі-то все нормальок, але ось біда спіткала, то й телефоную тобі.
− А що сталося?
− Та в ДТП учора попав. Ногу зламав – лежу у травматології. Оце через 20 хвилин на операцію везуть. Ти знаєш – гроші, які були у мене, довелося віддати даішнику у якості хабара, щоб справу не порушував, а оце підійшов зараз лікар, то сказав, що за операцію треба йому 4,5 тисячі зараз віддати. То ти не міг би мені позичити? А я, ну ти ж мене знаєш, через два дні, як буду вдома, віддам.
− А в якій ти травматології? − ні про що не здогадуючись та повністю повіривши у вигадану, як потім з’ясувалося, версію, розпитую далі. (Але після цих слів мій «знайомий» дещо зам’явся, тож на виручку прийшов я сам). – Ну, я маю на увазі, міська чи обласна лікарня?
− Та міська.
− То я зараз приїду і тобі дам потрібну суму.
− Та все рівно тебе до мене не пустять, бо у зв’язку з грипом у закладі − карантин. До того ж, часу обмаль – ось-ось повинна розпочатися операція. Розумієш, вони мені і так операцію зроблять, але ж, якщо лікар підійшов і сказав сам про гроші, то можна здогадуватися як вони мені зроблять без грошей.
− Так а як я тобі гроші передам?
− А ти не міг би мені на картку Приватбанку передати, а тут мій друг по нещастю, який у палаті знаходиться, але ходячий, може вийти на перший поверх і в банкоматі зняти.
І тут мене чомусь прояснило стосовно сумніву, що це той самий Роман, якого я знав раніше. Тож перше, що спало на думку, запитав:
− А взагалі, скажи мені, до кого ти телефонуєш?
− Ну, як до кого? До свого друга, звичайно, який в біді не залишить теж свого друга.
− А скажи-но мені мій люб'язний друже, як мене звати?
− … (Пауза).
− А травматологія, в якій ти зараз, де знаходиться – в районі Красного мосту чи на Котах?
Після деякої паузи, не впевнено, той відповів:
− Та... в районі… Красного мосту.
− А от і не вгадав – біля Красного мосту взагалі немає травматології, а тому ти просто там не можеш бути…
… Ще після стислої розмови мій знайомий остаточно впевнився у тому, що шахрай чи шахраї хотіли «кинути» на гроші. І тут вхід пішов, як бачите, психологічний прийом із застосуванням таких складових, як раптовість, відсутність часу на роздуми, несподіванка тощо.
Прес-секретар Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в області Наталія Човпило повідомила, що такі випадки шахрайств останнім часом почастішали, тому громадянам слід поводитися дуже обережно. Навіть, якщо кошти й не були перераховані на карту шахрая, про такий випадок все рівно потрібно заявляти в поліцію. На жаль, мій знайомий цього не зробив, а обмежився лише особистим викриттям
До того ж, карту шахрая можна заблокувати, повідомивши в колл-центр ПриватБанку за номером 3700. Всі дзвінки з мобільних телефонів за даним номером безкоштовні.
Наталія Човпило зазначила, що подібні правопорушення розкриваються складно, оскільки шахраї дуже завуальовують інформацію про себе. До того ж, поліція ще не зовсім обладнана сучасними технічними пристроями, які б дозволяли безпомилково відстежувати місце розташування шахраїв за номером телефону, якщо він сам не увімкне відповідну опцію у телефоні, а він сам цього, звичайно, не зробить… Навіть трапляються випадки, коли абоненту телефонують з місць позбавлення волі.
Сергій ВІТЕР, «Біла хата»
