Мороз з’їдає пальців шкіру,
Прилип на груди автомат,
Вже загубив слова про віру,
Крізь зуби тільки чо́ртів мат.
Холодне лезо ріже спину,
Примерзла до щоки сльоза,
Ще й вітер, курва, без зупину
Січе безжально, мов лоза.
Застигли, як в бетоні, берці
В полоні не ворушать слід,
Гаряча тільки кров у серці,
Все інше просто — мертвий лід.
Вогнем дуріє клятий ворог,
Від жару тільки сніг хрипить,
Та сохне в автоматі порох,
Та в жилах лише лють кипить.
Я не боюсь гармат пожежі,
Я вже давно забув про страх,
Для духу – не існують ме́жі,
Характер – не згорає в прах.
Дивуйтесь, паничі, в Європі,
Дурійте, кляті москалі,
Я не замерз! Я тут! В окопі!
Зігрітий з рідної землі!
04.01.2016р.
Василь Ковтун
