У Чернігові проведено круглий стіл «Люди правди. Спротив тоталітаризму і геноциду».
27 листопада 2015 р. у Чернігові в обласному історичному музеї імені В.В. Тарновського проведено круглий стіл на тему «Люди правди. Супротив тоталітаризму і геноциду» до Дня пам’яті жертв голодоморів в Україні. Символічно, що його учасники – науковці, музейники, журналісти, співробітники Українського інституту національної пам’яті – зібралися на захід саме в залі експозиції, присвяченій репресіям і Голодомору, злочинній політиці комуністичного тоталітарного режиму на Чернігівщині 1920-х – 1930-х років та їх жертвам.
Оксана СЕРДЮК, заступник директора Департаменту інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації поінформувала про обласні заходи з вшанування пам’яті жертв голодоморів в Україні. 28 листопада меморіальні заходи проводитимуться у селі Іванівка Чернігівського району і біля П’ятницької церкви у Чернігові, концерт-реквієм «Пам’яті жертв голодоморів» – в Чернігівському обласному філармонійному центрі фестивалів та концертних програм. Вшанування жертв геноциду відбудеться у всіх районах і містах області.
Сергій БУТКО, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області, висвітлив тему «Постгеноцидне суспільство незалежної України: проблеми і перспективи». Він нагадав, що американський дослідник Голодомору-геноциду 1932—1933 рр. Джеймс Мейс зробив сумний висновок щодо наслідків цієї катастрофи для України: «В умовах масового винищення українського народу, такі споконвічні риси його етики як привітність, доброзичливість, ввічливість, чуйність залишилися в минулому. Натомість запанували байдужість та жорстокість». Дослідник із США, відданий друг українського народу, соціально-психологічні наслідки Голодомору акумулював у понятті постгеноцидного суспільства, яке й сьогодні ще заважає успішному політичному, економічному, освітньому, морально-етичному життю сучасного українського суспільства.
Представник УІНП на прикладі Чернігівщини проілюстрував ці негативні наслідки. За 5 місяців декомунізації в області (станом на 1 листопада) місцеві ради змогли перейменувати менше 20% назв вулиць та інших об’єктів топоніміки у населених пунктах і прийняти рішення щодо перейменування самих населених пунктів – також менше 20% від необхідної кількості. Інший приклад з недавніх виборів: 30% виборців готові продати свій голос.
Проте, ситуація неухильно змінюється на краще: активна участь наших кращих співгромадян із Чернігівщини у студентській революції на граніті в 1990 р., Помаранчевій революції в 2004 р., революції Гідності і відсічі російському агресору в 2014—2015 рр. – показник поступового видужання суспільства, хоч завершення цього процесу ще попереду.
Серед найбільш ефективних ліків – правда про минуле, про Людей Правди, про боротьбу українських патріотів, знання анатомії злочинів комуністичного тоталітарного режиму.
Микола ГОРОХ, старший науковий співробітник Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського, кандидат історичних наук, виступив на тему: «Громадянин і держава: співіснування чи протистояння (на прикладі функціонування системи «Торгсин»)». Він переконливо спростував аргументи, що торгсини нібито були порятунком, благом для населення. Навпаки, комуністична держава організувала ганебну систему додаткового пограбування населення, яке вважало ці магазини, де можна купити їжу за золото, срібло, коштовності та іноземну валюту, філією таємної політичної поліції – ДПУ-НКВС, хоч це і не зовсім так. Дослідник привернув увагу до парадоксального факту: перекази іноземної валюти від родичів із-за кордону, відвідування торгсинів нерідко ставали підставою для репресій з боку комуністичної репресивного апарату, було обтяжливою обставиною для заарештованих громадян.
Два історики представили результати досліджень про рядових виконавців геноциду українського народу.
Сергій ГОРОБЕЦЬ, співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук, проаналізував матеріали Державного архіву Чернігівської області щодо компартійного керівництва та радянського активу на прикладі Чернігівського району Чернігівської області. Комуністичний режим спеціально відбирав таких виконавців, щоб людяність, гуманізм, моральні принципи «не заважали» проводити радянську політику на селі. Головне, щоб виконували усі накази партії, а за це їм на місцях була дозволена практично повна безкарність за злочини проти селян.
Один із найбільш кричущих випадків стався в селі Рижики, де в розпал голодування у 1933 р. комуністичні активісти після жорстоких тортур по-звірячому забили до смерті сімох молодих односельців за підозрою (!) у крадіжці кількох картоплин.
Олена ЛИСЕНКО, директор Комунального закладу «Пошукове агентство по створенню науково-документальних серіалів «Книга Пам’яті» та «Реабілітовані історією» Чернігівської обласної ради, у виступі на тему: «Діяльність сільських активістів як один із факторів селянського спротиву більшовицькій політиці у 1930-х роках» систематизувала злочини цих сільських активістів – передового загону комуністичного режиму на селі. Вона зазначила, що документи надають можливість класифікувати таки типи поведінки/діяльності активістів в умовах проведення розкуркулення та колективізації: ФІЗИЧНИЙ ВПЛИВ (побиття з використанням предметів — невеликі мішечки з піском, гирьки,прикладами гвинтівок, виривання волосся, борід); ТОРТУРИ (пекли вогнем, кололи голками, затискали пальці дверима, виламували руки, обмежували вживання води та їжі, підвішували, придушували, обмежували свободу в холодних приміщеннях, застосовували стояння на морозі без одягу та взуття тощо); типовим явищем, за визнанням співробітників органів держбезпеки, партійно-радянських працівників, було ҐВАЛТУВАННЯ;для посилення емоційного та психологічного тиску на селян сільські активісти застосовували різні ПУБЛІЧНІ «ТЕАТРАЛЬНІ» І «КАРНАВАЛЬНІ» ДІЙСТВА (характерними атрибутами були різного роду «знамена» з рогожі, гасла на кшталт «Я – ворог»,«Злостный несдатчик хлеба», черепахи (як символ відставання), карикатури, причеплені на спину чи груди тощо.
Тамара ДЕМЧЕНКО, доцент кафедри історії України Навчально-наукового інституту історії, етнології та правознавства імені О.М. Лазаревського Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка, кандидат історичних наук, член Асоціації дослідників голодоморів в Україні, розповіла про «Людей Правди», тобто тих, хто діяв на боці добра, людяності, правди. Саме завдяки таким людям зло – тоталітаризм – програвав і програє. Вона висловила надію, що цьогорічна ініціатива Українського інституту національної пам’яті «Люди Правди» не буде одноразовою акцією, а стане постійним напрямом державної політики, дослідницької і просвітницької роботи.
Дослідниця підтримала ідею відомого українського історика Сергія Білоконя про видання матеріалів суду у Парижу 1949 р., на якому Віктор Кравченко, один із Людей Правди, захистив свою честь від інсинуацій і довів злочинність комуністичного режиму.
Раїса ВОРОБЕЙ, директор Державного архіву Чернігівської області, кандидат наук з державного управління, висвітлила тему: «Голодомор 1932–1933 років в документах Державного архіву Чернігівської області». Вона окреслила коло фондів документів архіву і видань документів про Голодомор 1932—1933 рр., результати роботи архівістів, серед яких один із найбільш вагомих – Мартиролог жертв цього вбивства голодом.
Світлана СЕРГЄЄВА, старший науковий співробітник Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського, висвітлюючи тему: «Один із символів радянського тоталітаризму», показала, що один із артефактів – перехідний червоний прапор за «успіхи» у посівній компанії навесні 1933 р. – наочний факт людиноненависницької комуністичної політики. Вражає, що автори цього прапору не забули вказати, що будуть нагороджуватися ті сільські начальники, які покажуть найбільші результати у примусі загнати селян у колгоспи і наступі на «куркулів». А все у розпал Голодомору…
Під час підбиття підсумків круглого столу Сергій ЛАЄВСЬКИЙ, директор Чернігівського обласного історичного музею імені В.В. Тарновського, наголосив, що тема «Люди правди. Супротив тоталітаризму і геноциду», винесена на круглий стіл, надзвичайно актуальна сьогодні. Наше суспільство й досі здебільшого перебуває в постгеноцидному стані. Але революція Гідності довела, що ця хвороба виліковна. Незважаючи на знущання над українцями шляхом обкрадання їх системою «Торгсинів», тортури та вбивства, які активісти спричиняли скрізь по селах, були Люди Правди. Саме вони донесли світові об’єктивну картину того, що творилося в Україні в 1932–1933 роках. І надалі не давали замовчувати про це, як би не намагалося комуністичне керівництво СРСР протидіяти правді. Сьогодні настав час увічнювати Людей Правди, започаткувавши Алею на зразок Алеї Праведників в Яд-Вашем в Єрусалимі, де їх вшановують. Це, разом із теплом Свічки Пам’яті, буде гідною даниною їхній справі від українського народу.
Організатори заходу: Чернігівський обласний історичний музей імені В.В. Тарновського, Український інститут національної пам’яті та за сприяння Департаменту інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації.
Олександр Майшев, член Національної спілки журналістів України
