15 жовтня 1959 року в Мюнхені (Німеччина) радянським агентом убитий Степан Бандера, голова проводу ОУН-Б, один із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху.
Степан Андрійович Бандера (1909—1959). Фото www.aratta-ukraine.com
В СРСР вважали Степана Бандеру найзапеклішим ворогом режиму, тож витратили чимало зусиль задля його дискредитації та знищення. Існують свідчення, що смертний вирок був затверджений Верховним судом СРСР восени 1949-го. Сім’я Степана Бандери змушена була постійно змінювати місце проживання і прізвище.
7 замахів на Степана Бандеру здійснено у 1947–1959 роках. Про них розповідає керівник розвідки ОУН Степан Мудрик (1919–2004): 1) 1947 року таку підготовку робив агент КГБ, який був відомий під прізвищем Мороз; 2) 1948 року такий план намагався реалізувати аґент Стельмащук; 3) 1950-го вбивство підготовляли аґенти з Праги; 4) 1952 року московська централя прислала до Німеччини для вбивства аґентів, які виступали під прізвищами Лєман і Лєгуда; 5) 1953 року до Західної Німеччини був присланий аґент, родом з Волині, під прізвищем Стефан Ліпгольц; 6) весною 1959-го аґент КГБ Вінцік із Відня робив спробу викрасти сина Бандери, гімназійного учня; 7) 1959 року московська централя підготувала молодого поляка, родом з Волині, який мав прилюдно застрелити Степана Бандеру і заявити, що він помстився за поляків, що потерпіли на Волині. Ярослав Файзулін, кандидат історичних наук, співробітник Українського інституту національної пам’яті.
Радянські спецслужби спланували багатоходову комбінацію, метою якої стало не лише відвести всі підозри від Москви, але й звинуватити у смерті Бандери його соратників, посіяти ворожнечу між ними.
Агент Богдан Сташинський вирахував адресу Степана Бандери (який на той час мав прізвище Попель) за телефонним довідником і чотири рази їздив у Мюнхен для стеження. Сташинський мав нагоду для вбивства ще в середині травня 1959-го, коли Бандера сам перебував у гаражі. Однак не справився з нервовим напруженням, пояснивши керівництву, що йому завадила присутність сторонньої особи на подвір’ї.
15 жовтня 1959-го Богдан Сташинський чекав жертву у під’їзді будинку. У момент, коли жертва відкривала двері помешкання, вбивця вистрілив із обох стволів отрутою прямо в обличчя і вискочив на вулицю.
Того дня закривавленого, але ще живого Степана Бандеру знайшли в під’їзді будинку на вулиці Крайтмайр, 7 у Мюнхені (Німеччина). Через вистріл з близької відстані на обличчі Бандери були знайдені дрібненькі цяточки. Слідство з’ясувало, що причиною смерті стала отрута – ціаністий калій.
Пістолет, із якого вбито Степана Бандеру
Подробиці з’ясувалися лише за два роки, коли агент КГБ Богдан Сташинський, цілком логічно побоюючись за своє життя, попросив притулку в американській зоні Західного Берліну і зізнався у вбивстві провідників українського націоналістичного руху Льва Ребета і Степана Бандери. Зрадника наполегливо шукали інші радянські агенти, аби вбити, однак так і не знайшли.
Посмертне фото Степана Бандери. Фото: bandera.at.ua
В жовтні 1962-го вбивцю засудили на 8 років ув’язнення – суд вважав головними злочинцями керівництво СРСР, а самого Сташинського лише виконавцем. Він відсидів чотири (строк зменшили за співпрацю із спецслужбами), змінив зовнішність і виїхав у США, а пізніше, імовірно, в Південну Африку. Де живе, можливо, і понині.
СЕРГІЙ ГОРОБЕЦЬ,
Український інститут національної пам’яті, спеціально для видання Біла хата
