У селі Осовець сучасного Бобровицького району на Чернігівщині 10 листопада 1879-го народився Яків Устимович Рощепій, винахідник, конструктор.
Його могилу ледь відшукали за допомогою сусідів наприкінці 1980-х, напередодні 110-річчя від дня народження, хоча Яків Рощепій – творець автоматичних гвинтівок і постать рівня таких відомих конструкторів зброї як Хайрем Максим чи Петер Пауль Маузер. Його ідеї запозичували творець кулеметів Андре Шварцлозе та винахідник пістолета-кулемета Джон Томпсон.
Походив із багатодітної селянської родини. На відмінно закінчив чотири класи церковно-парафіяльної школи, однак для продовження навчання талановитого юнака родина не мала коштів. Ще підлітком збудував дерев’яний велосипед, за що був відзначений на земській виставці. Це сталося в 1895-му, за п’ять років до появи на Чернігівщині перших велосипедів.
А коли Якова призвали в армію, то на посаді збройового коваля піхотного полку в невеличкій фортеці Зегрж у Варшавському військовому окрузі він прославився розробками автоматичних і самозарядних гвинтівок. У своїх моделях використовував нерухомий ствол і напіввільний затвор, що підвищувало точність зброї, тоді як наукова думка того часу традиційно спиралася на конструкції з рухомим стволом. Згодом автоматична гвинтівка Рощепія здобуде велику срібну медаль на технічній виставці у Петербурзі.
Однак коли розпочалася Перша світова війна, винахідника відправили на фронт. Причиною тому нібито гординя директора Сестрорецького військового заводу, де Яків працював із 1907-го: не зміг змиритися, що автором перспективних винаходів став простий рядовий солдат, виходець із бідної селянської сім’ї, який, до того ж, не бажав ділитися власним винаходом із чиновником.
Втім, війна затяглася і восени 1915-го Якова Рощепія повернули в Сестрорецьк. Згодом працював у Києві на заводі «Арсенал», удосконалюючи свою модель автоматичної гвинтівки.
У 1928-му представив модель автоматичної гвинтівки із коротким ходом ствола. Задля надійності, використав не стереотипний патрон Вельтіщева, а дослідний. Однак саме це і стало фатальним: «У зв’язку з тим, що гвинтівка спроектована не під штатний патрон, визнати її виготовлення недоцільним» – зазначалося в рішенні науково-технічної ради. Однак за 15 років по тому, в розпал Другої світової війни, було розроблено так званий проміжний патрон (із гільзою без закраїн) – якраз такий, на який орієнтувався у своїх розробках Яків Устимович.
Під проміжний патрон розроблялися автомат Калашникова, ручний кулемет Дегтярьова, карабін Симонова, які здобули широку славу.
Винаходи Рощепія випереджали свій час, тож виходило так, що всю славу здобували інші конструктори, як радянські, так і зарубіжні, які скористалися ідеями українця.
Так, ще у 1924-му спроектував модель самохідного зернозбирального комбайну.
«Очам своїм не міг повірити, коли побачив, як по долівці рухався за допомогою пружин макет самохідного комбайна, підбирав розсипані колоски жита і обмолочував їх, – розповідав згодом односелець Григорій Сміян. – Тоді я ще дитиною був, але зрозумів, що як би добре було, щоб такий агрегат запустити на поля».
Однак тодішні чиновники ідею не оцінили (в Академії наук порекомендували зосередитися на моделі причіпного комбайна) і макет опинився в музеї як зразок технічного курйозу. А самохідні зернозбиральні комбайни з’явилися на полях вже після Другої світової війни, і під іншим авторством.
Могила винахідника Якова Рощепія в Осовці
Тривалий час ім’я Якова Рощепія перебувало в забутті і лише публікації в центральній пресі в 1950—1951 роках привернули увагу до винахідника, йому призначили персональну пенсію республіканського значення.
Помер 30 липня 1958-го в рідному селі. Нині на його честь названо вулицю в Осовці, а ім’я селянина-винахідника Якова Рощепія займає належне місце в історії розвитку автоматичної зброї.
Сергій Горобець,
Український інститут національної пам’яті
Публікації на тему:
Комментирование закрыто