Суббота, 6 июня 2020   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно
Застосування променевої терапії при не пухлинних захворюваннях

Застосування променевої терапії при не пухлинних захворюваннях


Лікувальне застосування рентгенівського випромінювання доцільне для поверхнево-розташованих новоутворень або при захворюваннях, що не потребують підведення великих доз (не пухлинних).

Лікувальний ефект променевого впливу при запальних захворюваннях обумовлений підвищенням проникності судин, яка в початковій стадії запальної реакції призводить до наростання ексудації і значного посилення лімфатичного відтоку, тобто до кращого дренування вогнища запалення.

Завдяки цьому знижується внутрішньотканинний тиск і посилюється венозний кровотік. Надходження в цих умовах імунологічно активних речовин («некрогормони» – продукти розпаду білкових молекул), які посилено поглинаються елементами запального вогнища, супроводжується інтенсивним видаленням із нього токсинів, некротизованих тканин.

Залежно від індивідуальних особливостей реакції організму на дію іонізуючого випромінювання й патологічного агента, що викликає запалення, запальні явища можуть бути ліквідовані без початкового посилення патологічних симптомів (початкові фази запального процесу) або з їх посиленням (загострення процесу). В інших випадках захворювання може прогресувати, і тоді терапевтичний ефект досягається багаторазовим опроміненням (пізнє виліковування).

Знеболювальний ефект при променевій терапії пов’язаний як з прямим впливом радіації на больові нервові закінчення, так і з ослабленням запальних змін.

Загальні принципи променевої терапії не пухлинних захворювань

1. Променеве лікування повинне застосовуватися тільки при точно встановленому діагнозі й за наявності обґрунтованих показань до нього.

2. Променева терапія є методом вибору в тих випадках, коли немає інших методів лікування цього захворювання або коли вона має явні переваги перед іншими способами лікування.

3. Променева терапія не повинна застосовуватися у дітей та підлітків, а також у вагітних жінок.

4. Лікувальний ефект іонізуючого випромінювання багато в чому залежить від стадії розвитку патологічного процесу та методики опромінення хворого. Основною методикою опромінення при не пухлинних захворюваннях є безпосередній вплив на патологічно змінені органи і тканини.

Загальне зовнішнє опромінення при будь-якому не пухлинному захворюванні не застосовується взагалі навіть у малих дозах.

5. Променева терапія повинна проводитися з використанням максимально сприятливих способів опромінення, при яких поглинені в організмі дози були би мінімальними, а життєво важливі органи, а також здорові тканини, що оточують патологічний осередок, – захищеними від дії іонізуючого випромінювання.

6. При променевій терапії не пухлинних захворювань кращих результатів можна досягти при комплексному лікуванні, в поєднанні з іншими способами лікування (хірургічне, антибактеріальне і т. д.).

Комплексне лікування дозволяє іноді при менших променевих навантаженнях отримати оптимальний косметичний і функціональний терапевтичний ефект.

7. При проведенні променевої терапії не пухлинних захворювань необхідні тісний контакт і повне взаєморозуміння лікарів (променевого терапевта й хірурга, невропатолога, дерматолога). Це дозволяє не тільки точно діагностувати захворювання та встановити стадію і поширеність патологічного процесу, а й виробити в кожному конкретному випадку оптимальну схему лікувальних заходів, а також об’єктивно оцінити ефективність лікування, в тому числі і променевого.

Показання до променевої терапії не пухлинних захворювань

Запальні (в тому числі гнійні) патологічні процеси хірургічного профілю: фурункул обличчя, шиї, області шкірних складок і суглобів; карбункул, абсцес, флегмона, гідраденіт, бешихове запалення, панарицій, остеомієліт, тромбофлебіт, парапроктит, паротит та ін.;

Деякі післяопераційні ускладнення: запальний інфільтрат в області рани або по сусідству з нею, постампутаційний больовий синдром, свищі (слинні, панкреатичні, молочні, сечові) та ін.;

Деякі види ранових ускладнень: мляво гранулюючі та інфіковані рани, навколоранові дерматози, остеомієліт дрібних кісток стоп і кистей, свищі вогнепального походження.

Дегенеративно-дистрофічні захворювання кістково-суглобового апарату: деформуючий артроз, спондилоартрит, остеохондроз, шпори й ліктьові бурсити тощо, які супроводжуються реактивним асептичним запаленням м’яких тканин (слизових сумок) і вираженим больовим синдромом.

Наталія Івашко,

лікар з променевої терапії «Чернігівського медичного центру сучасної онкології»


Комментирование закрыто

© 2020 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/