Понедельник, 26 октября 2020   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно
Українська «Веселка на віях» вийшла у Киргизстані

Українська «Веселка на віях» вийшла у Киргизстані


Перед нами – двоє чарівних, вишуканих та несхожих світів, об’єднаних в одне ціле. Як інь і янь, космічні полярні сили, що постійно переходять одна в одну.

Тетяна Дзюба, Сергій Дзюба. Веселка на віях: Вибрані вірші киргизькою та українською мовами/Киргизькою переклав Айдарбек Сарманбетов. – Киргизстан, Бішкек: Міжнародна громадська Академія Поезії, журнал «Түрк дүйнөсүнүн адабияты» («Література тюркського світу»); Україна, Київ – Чернігів: Міжнародна літературно-мистецька Академія України, Чернігів: Видавництво «Десна Поліграф», 2020.

Рецензія. Інь і янь у поезії
Я безмежно радий, що мені випала честь відновити літературні зв’язки між Киргизстаном та Україною, які були втрачені впродовж трьох останніх десятиліть. Так, народна мудрість і цього разу не помилилася, промовляючи, що все повернеться на круги своя. Адже моєму поколінню ще зі школи та університету була добре відома прекрасна українська література. Геніальні Тарас Шевченко, Іван Франко, Микола Гоголь, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, котрі відзначилися великим внеском у становлення нашого спільного духовного простору, всієї світової літератури.

Взагалі, справжня, талановита література об’єднує народи, адже для неї не існує ані кордонів, ані рас, ані інших перепон, не має значення соціальний статус людей.

Автор Айдарбек Сарманбетов

Ось із такою благородною місією знову поєднати киргизів та українців і представляють власні сучасні вірші двоє обдарованих українських поетів Тетяна та Сергій Дзюби, твори яких я переклав киргизькою мовою. Чудовий проект цього вже всесвітньо відомого українського подружжя з Чернігова з радістю підтримала й наша Міжнародна громадська Академія Поезії.

Хоча вірші Тетяни і Сергія, які виходять нині під однією обкладинкою, дуже не схожі між собою… Тобто вони – безперечно, напрочуд талановиті, однак кардинально різні за світовідчуттям і стилем. Втім, друкуються разом, адже така ідея цього унікального, неймовірного, дивовижного міжнародного літературного проекту – відомі письменники з багатьох держав перекладають вірші українців своїми мовами.

Проект виявився справді успішним – щодо цього подружжя українців із Чернігова, лауреати багатьох найпрестижніших літературних нагород, звісно, утримують пальму першості.

Отаку, на перший погляд, незвичну конфігурацію двох чудових поетів французький філософ Дельоз називав 1+1 і вважав, що саме в подібній диво-множинності можна зберегти свою неповторну індивідуальність. Адже вірші непересічних авторів з’являються поруч лише в момент друку книжки. Якщо ж говорити про їхню творчість, то кожен працює окремо, вільно, незалежно.

У читачів закономірно виникає питання, які індивідуальні особливості поетів Тетяни та Сергія Дзюби і в чому полягає основна різниця між ними? Думаю, ознайомившись з їхньою творчістю, більшість читачів погодиться, що у віршах Сергія превалюють загальнолюдські цінності та велике кохання, а в поезії Тетяни яскравіше вирізняються саме національні особливості, вона – більш вишукана, модерна, камерна.

Втім, звісно, не все так однозначно… Адже обидва вони належать до покоління, яке в середині 80-х подорослішало і з радістю сприйняло майбутні грандіозні зміни в житті: перебудову, розвал Союзу та парад суверенітетів, а ще – дикий, однак ринок, за яким манили гласність і свобода, змога читати та дивитися, що забажаєш. Ця обставина (дух такого собі глобалізму) особливо, безмежно розширювала їхнє сприйняття, що й зараз відчувається у творчості обох поетів.

Це – час великих змін, котрий червоною ниткою проходить у багатьох їхніх віршах, як, взагалі, в історії наших пострадянських народів. Але поети з України вражають своєю неповторною, потужною, чарівною проникливістю. При цьому вони так мудро і совісно розмірковують про час, в якому живуть, і напрочуд оригінально знаходять своє місце в ньому. Безперечно, це – Дар, велика удача, справжнє щастя! Чесно кажучи, мало кому таланить настільки тонко відчувати та співчувати, як це блискуче вдається Тетяні та Сергієві! І, звісно, такі душевні, небайдужі вірші – це їхнє багатогранне життя.

Ось як про це, зокрема, говорить Сергій Дзюба:

Люблю лишати вірші на піску –

В які світи їх хвиля забирає?

Тут сонячні зайці, немов Мазаю,

Рятують душу, стоптано важку.

Ваш клятий рай, моя пекельна лють

Згортаються, неначе крапля крові…

І вже в душі – нічого, крім любові.

Та віршів, що за хвилями ідуть.

А ось – дуже глибока і прониклива поезія Тетяни Дзюби:

* * *

Залишишся лиш візерунком вокзальним

На вутлих причалах мого життя,

Де біла циганка у чорному залі

Вколисує долі сумне дитинча.

Ти – лиш візерунок химерний і тонкий

У храмі прощання й вчорашнього чаю.

Ти – знак повороту шаленої гонки,

Який проминула (чи ще проминаю?).

Десь вірність і віра сплелися корінням.

Не вийти із кола магічних обручок.

А цей візерунок – примарною тінню,

Мов розпис на тілі індійця-гаучо,

Чи квітка міледі, очищена болем,

На вогкім цямринні міражних криниць

Втамовує спрагу любов наша – Голем,

А світло – жагу невидющих зіниць.

Основна тенденція нашого часу – я думаю, синтез, злиття філософії та літератури, коли одна переходить в іншу, створюючи безперервний діалог у світовому літературно-мистецькому процесі. І творчість українських поетів Тетяни та Сергія Дзюби – яскраве й переконливе підтвердження цього. Ми маємо справу з новою літературою ХХI століття у різноманітних її проявах, якій притаманне інтегральне світовідчуття: синтез науки, релігії і мистецтва. Також привертає увагу і дивовижна форма цих віршів, яка виходить за межі звичних канонів – вільна, почуттєво «розкріпачена».

Перед нами – двоє чарівних, вишуканих та несхожих світів, об’єднаних в одне ціле. Як інь і янь, космічні полярні сили, що постійно переходять одна в одну. Чоловіче та жіноче. Розум і почуттєвість, філософія та література, наука і культура, мистецтво та глибока мудрість життя. Справді, прекрасний і дивовижний дует. Гармонія, яка стверджує нову поетичну сутність і Всесвіт людини в ній.

Ласкаво запрошую у чудовий світ поезії українських друзів!

Айдарбек Сарманбетов,

генеральний директор Міжнародної громадської Академії Поезії Киргизстану, головний редактор журналу «Түрк дүйнөсүнүн адабияты» («Література тюркського світу»), письменник, лауреат міжнародних премій, спеціально для видання Біла хата

На першому фото Айдарбек Сарманбетов


Комментирование закрыто

© 2020 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/