Суббота, 29 20 февраля20   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно
Україна займає 1 місце з експорту органічних продуктів на Євро-континенті

Україна займає 1 місце з експорту органічних продуктів на Євро-континенті


Від вивезення сировини до експорту нішевих продуктів харчування: досвід Черкаської, Чернігівської та Сумської областей.

У рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС з 1 січня 2016 року почала діяти Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі (ПВЗВТ). Понад 95% всіх товарних позицій за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності стали для України безмитними. Чи скористалися регіональні виробники нішевої агропромислової продукції перевагами ПВЗВТ?

Тетяна Зосименко, експертка з економічних питань Поліського фонду міжнародних та регіональних досліджень, розповідає про результати проєкту «Від вивезення сировини до експорту нішевих продуктів харчування: можливості Угоди про асоціацію».

Знайти свою нішу

Попри прагнення налагодити виробництво конкурентоспроможної високотехнологічної продукції в Україні, не можна ігнорувати той факт, що агропромисловий сектор генерує майже 40% всієї зовнішньої торгівлі. Значна частка продукції йде на європейський  ринок. Втім, Європейський Союз також є сильним аграрним гравцем та активно захищає свій внутрішній ринок тарифними квотами. До захищених категорій товарів відноситься переважно агросировинна продукція, наприклад, пшениця, мед, яйця, молоко та ін. Квоти на основні позиції вичерпуються українськими експортерами за лічені дні. Тож перспективи України у напряму ринку ЄС – це пошук своїх ніш та освоєння випуску відповідних продуктів харчування.

Україна наразі займає 4 місце серед 115 країн, що постачають органічну продукцію до європейського ринку та 1 місце серед експортерів на Європейському континенті. Попри витратність та складність дотримання європейських вимог до якості та безпечності харчової продукції тваринництва, все більше підприємств успішно отримують дозволи на її експорт. Серед експортних позицій є й нішеві товари (равлики, рибні делікатеси, елітні сорти сиру та ін.).

Нішеві продукти харчування – це продукція агропромислового комплексу, чиї особливі, інноваційні властивості відповідають сучасним трендам харчування (натуральне, здорове та спортивне харчування зі зниженим вмістом жирів та цукру, біопродукти та органіка, їжа для вегетаріанців та веганів, безглютенові вироби) і дозволяють їй  завоювати свою нішу споживачів на ринку ЄС. На відміну від традиційних сировинних позицій аграрного експорту з України, на таку продукцію в основному не поширюються тарифні квоти.

Успішні приклади з регіонів

Цільові регіони дослідження, – Черкаську, Чернігівську та Сумську області, – було обрано невипадково.

Вони традиційно були орієнтовані на торгівлю з Росією та іншими країнами на схід від України. Тож порівняно з західними областями, їм традиційно складніше налагоджувати канали імпорту сировини та обладнання, а також виходити на новий для себе ринок. Незважаючи на це, в досліджуваних областях є приклади підприємств, яким вдалося якісно підготуватися і запровадити європейські вимоги до виробництва харчової продукції, яка користується попитом у європейських споживачів.

У досліджуваних областях є успішні приклади підприємств, які “зловили хвилю” проєвропейських реформ та завдяки цьому торують собі шлях на європейський ринок. Це і виробник корисних солодощів з “жіночими іменами” ТМ “Доброїж”, і експортер цілющих харчових продуктів з традиційних українських культур, – льону, коноплі, гарбуза, – компанія “Десналенд”, і виробник пластівців ТМ “Добродія фудз”, для яких візова та торговельна лібералізація відкрили можливості вивчати та освоювати ринок країн ЄС.

Приклади бренду здорових снеків “Екі-некі” та виробника вишуканих горіхових смаколиків ARKMEN доводять, що підтримка професіоналів має значення.

В освоєнні вимогливого та вибагливого європейського ринку їм допомагає Офіс з просування експорту. Від проєвропейських реформ виграють і досвідчені експортери, як-от черкаський виробник органіки “Агрофірма “Поле” та ПАТ “Щорський завод продтоварів”. Впровадження європейських стандартів безпеки дозволяє без зайвих перепон виходити з нішевими новинками на ринок ЄС, а відсутність мита дозволяє пропонувати їх європейським споживачам за привабливими цінами.

У Сумській та Чернігівській областях нарощуванню експортного потенціалу виробників нішевої продукції сприяють спеціальні програми підтримки, які передбачають відшкодування з обласного бюджету витрат на сертифікацію такої продукції за європейськими вимогами. Їх результат – помітне зростання експортного потенціалу місцевих виробників органічної продукції рослинництва (ягід, зернових, соків) на ринку ЄС. А історія фермерського господарства з Чернігівщини “Ніжин Агроінвест” переконує: використовуючи вигоди ПВЗВТ, європейські підходи до організації сільськогосподарської співпраці та спираючись на підтримку держави, у короткі терміни вийти на ринки ЄС цілком реально.

Основні виклики для виробників

Повноцінно скористатися перевагами, що відкривають для українських виробників можливості Угоди про асоціацію, заважає ряд викликів, серед яких:

  • ресурсна неготовність малих та середніх підприємств модернізувати виробництво до вимог ЄС;
  • неспроможність виробників забезпечити та / або лабораторно підтвердити якість продукції згідно вимог європейських контрагентів;
  • надмірна кількість посередників між виробниками та європейськими споживачами і недостатня представленість української логістики на ринку ЄС як каталізатор цього явища;
  • відносна ізольованість суб’єктів малого бізнесу, брак ефективних об’єднань виробників нішевої продукції;
  • складна для сприйняття підприємцями структура інституцій у сфері підтримки експорту;
  • недоліки державної аграрної політики, що проявляються у стимулюванні несприятливої спеціалізації сільського господарства (кукурудза та соняшник) та утворенні дефіциту сировини  (овес, жито, просо) для нішевого виробництва;
  • низький рівень взаємодовіри як чинник, що блокує продуктивну комунікацію, а відтак і співпрацю між виробниками, представниками влади, НГО та інших установ зі сфери підтримки експорту;
  • замала ефективність взаємодії з міжнародними партнерами через відсутність загальносистемного бачення її взаємовигідного формату та точковість практичної реалізації набутих знань, навичок і досвіду в діяльність агропромислового комплексу на регіональному рівні.

Головні висновки

Загалом Угода про асоціацію / ПВЗВТ сприймається в регіонах як поки що нереалізоване джерело можливостей для розвитку їх економік, а також як контекст, який формує одночасно і перспективи, і ризики. З цього ж ракурсу оцінений поточний рівень розвитку інфраструктури підтримки нішевого експорту. Мова йде здебільшого про незаповнені пробіли, ніж про досягнення, а саме: відсутність чіткого розуміння повноважень та функцій інституцій; недостатній рівень координації зусиль установ та організацій цієї сфери, а також ступінь їх активності на регіональному рівні. Натомість, схвальні відгуки здобули чинні процедури оформлення експортних вантажів з України до ЄС. У результаті реформ бюрократичні перепони та корупційні ризики зведені до мінімуму.

До теми:
Проект «Від вивезення сировини до експорту нішевих продуктів харчування: можливості Угоди про асоціацію» реалізується Поліським фондом міжнародних та регіональних досліджень у партнерстві з Асоціацією регіональних аналітичних центрів у рамках ініціативи «Просування реформ в регіони» Інституту економічних досліджень та політичних консультацій та «Європейської правди» за сприяння Європейського Союзу

Підготовлено VoxUkraine, спеціально для видання Біла хата


Комментирование закрыто

© 2020 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/