У Чернігівській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. В. Г. Короленка 26 квітня відбулася зустріч з російським письменником Юрієм Миколайовичем Сбітнєвим.
Бесіда була про минуле й прийдешнє. «Пройшло вже 10 років як я назавжди зустрівся з Черніговом», – наголосив Юрій Сбітнєв. Він розповів, що сповідує і чим живе, і найголовніше, не визнає язичництва Давньої Русі.
Православне християнство сповідувала Давня Русь. Творчість, життя підпорядковане тому, що Велика цивілізація налічує багато тисяч років. Твір «Слово о полку Ігоревім» має багато лексем з російської, білоруської, української мов. 70 років тому, учнем 9 класу вперше написав статтю про повість «Слово о полку Ігоревім». Цей твір – історія народу, не влади. Припускають, що його написала жінка – Болеслава, племінниця князя Ігоря.
Призначення людини: творити на Землі. Для Юрія Миколайовича древня мова є джерелом нових книг. Чернігів – не просто місто, а планета людей, яких немає ніде. Він обійшов усю Росію. Скрізь шукав людяність. Перша якість українського народу – доброзичливість. А ще характерна риса чернігівців – неквапливість.
Письменник не визнає майбутнього.
«Майбутнього немає, це ілюзія, минуле і сьогодення мають реальну основу. Вектор пізнання світу спрямований в минуле. Я не приймаю догмату, про те, що Бог створив чоловіка і з його ребра жінку. Наш предок сповідував матір усіх богів — жінку, створену зі світла й добра. Їй судилося народитися наділеній духом любові. Чоловік створений з глини і праху, і Бог в нього вдихнув силу, а жінка вдихнула любов в чоловіка», – такими думками письменник поділився з аудиторією.
Дуже багато довкола неосвіченості. Для письменника жити – означає працювати. Юрій Миколайович пише другу книгу «Велика княгиня», праця над якою дається йому важко. Події, які описуються в книзі кінець XII століття. Протягом бесіди письменник надав визначення поняттю культура: «Культура – здатність зрозуміти іншу людину, але не лише зрозуміти, але й прийняти її. Життя вимагає від людей міняти мислення».
У VIII столітті скіф Анахарсис говорив: «Не довести, а розповісти для пам'яті». У своїх книгах Юрій Миколайович Сбітнєв розповідає історії, які мають реальну основу. Наприкінці зустрічі письменник подякував керівництву бібліотеки за можливість зустрітися з читачами. А також віддав слово подяки читачам за запрошення, зазначив, що це має для нього велике значення знати, що його книги читають. В свою чергу присутні подякували за цікаву розмову, побажали здоров'я, натхнення та добробуту.
Наталія Утиро. Фото Олени Попович
