Щороку осінь милує око різнобарв’ям кольорів і одночасно з безмежною красою навіює смуток. У душі тісно переплітаються радість та печаль. А затяжний дощик взагалі змушує замислитися над власним життям, його метою та доречністю. Шурхіт листя під ногами ніби шепоче, що ми тільки скалочка в оці Всесвіту. Час спливає повільно, а думок стає все більше. Природа […]
- Читати далі -
Хочу розповісти про оздоровчий і духовний туризм
Подорожувати Україною – модний тренд декількох останніх років. Дійсно, навіть серед моїх знайомих стало більше людей, які замість пляжів Єгипту чи Туреччини обирають подорож на Шацькі озера Волині чи в Херсонську область, замість гірськолижних курортів Словаччини їдуть у Буковель. І не тільки тому, що рівень прибутків у нас значно знизився. Сьогодні українців все більше цікавить […]
- Читати далі -
Перестрілка у Горлівці вимусила їх вирватися із зони несвободи та зла
Прокинулася вкотре образа, яку вона час від часу намагалася втамувати, за те, що її любий край не відстояла «велика» Україна, не ввела військового стану, не захистила жителів від місцевих зрадників, заброд і маргіналів... РОЗПОВІДЬ ДЕСЯТА *** Середина травня. Земля вкрита цвітом і молодою зеленню. Душа такої пори мала б співати осанну життю. Проте – не […]
- Читати далі -
Страхіття у «таборі трупів»
Українським полоненим дали гнилих оселедців. Голодні накинулися на цю рибу, не підозрюючи які знущання для них приготували поляки. Їм після цієї «їжі» кілька днів не давали води… Полонені почали хворіти на червінку (дизентерію)... Як відомо, польський Сейм у 2016 році на державному рівні визнав конфлікт у ХХ столітті між поляками та українцями як геноцид поляків. Дивує […]
- Читати далі -
Якщо робиш щось гірше, ніж інші, не роби зовсім — її життєвий принцип
Ми не знайомі особисто, хоч передумов для цього чимало. Одного покоління, народилися й зросли в одному місті на Донеччині – Горлівці, жили та працювали в Донецьку, а сфера її діяльності – нерухомість – могла б зацікавити мене як журналістку ділового видання. Маємо спільних знайомих, друзів – віртуальних, у мережі, й цілком реальних. Але не сталося… […]
- Читати далі -
Батько залишив дитину в лісі помирати, а вовчиця його вигодувала
Вовки і нелюди (невигадана історія) Первісток в Михайла та Ганни народився наприкінці голодної весни 1933 року. Ніхто не запам’ятав точної дати народження, було якось не до того. Якщо по правді, то мало хто надіявся, що Миколка виживе, тому і не зробили помітку про цей день. В сільській Раді теж особливо не морочилися з народженням дитини. […]
- Читати далі -
До війни він не вважав себе патріотом, але вона змінила його життя
Вкотре Олександрові наснився сон, який повторювався майже щоночі. Він їхав центром Донецька, на адміністративних будівлях майоріли українські прапори, площами та бульварами гуляли щасливі родини. А він прямував до свого цеху в Харцизьку, де мали запускати чергову виробничу лінію та виготовляти нову продукцію. Й Олександр знав, що це не просто мрія, не просто відголоски щасливого минулого. […]
- Читати далі -
Переселенка: прокинулась уранці – вже добре, хліб на столі – слава Богу
…Уночі їй знову наснився рідний дім. Точніше – балкон у їхній квартирі в Алчевську – із синьо-жовтим прапором, який вони з чоловіком вивісили після Революції Гідності. Тоді й у них, на Луганщині, дедалі частіше почали збиратися активісти, котрі підтримували європейський вибір. То був навіть не голос вибору, а протест проти насилля, проти тих злочинних пострілів, […]
- Читати далі -
Донеччанин знає, як можна витягнути Україну з нинішньої кризи
Олександр Горбатко, який улітку 2014 року переїхав з Донецька до Києва, знає все про допомогу переселенцям: де отримати продукти й одяг, як оформити необхідні довідки або відновити документи, врешті, як натиснути на чиновників, коли ті «гальмують» розв’язання певної проблеми. При цьому сам Олександр фактично не користується жодними «опціями», доступними для внутрішньо переміщених осіб. Колись давно […]
- Читати далі -
Волонтерка з Луганська виходила більше ста бійців
24 серпня. Хоч українська армія ще не перемогла, але ж усе одно свято. Йому тяжко, бо тіло болить, але він радіє. Це ж день народження України, за яку він ледь не загинув. Вранці до палати зайшла дівчина з довгим русявим волоссям. Здається, Даша. Новенька тут. Він ще не бачив її серед волонтерів. Почала запитувати, як […]
- Читати далі -
Українець лікував родину Олександра ІІ та приклався до видання «Енеїди»
Про семенівця, який лікував родину Олександра ІІ та приклався до видання «Енеїди». Дитинство й юнь 18 століття має багато славетних і відомих діячів, які створювали науку й вітчизняну медицину. Серед них непересічне місце належить Йосипові Кириловичеві Каменецькому, ім’я якого впродовж останнього століття незаслужено забуто. Це, напевно, пов’язано з посадою, який видатний військовий лікар-практик займав свого […]
- Читати далі -
«Це мій дім, моє рідне місто. Ніхто не має права вигнати мене звідси»
Четверта розповідь з проекту «Знедолені? Нездоланні!», започаткованого Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика. Чотири зустрічі Зустріч перша Я – дитина. Маленька дівчинка. Мені десять років, я народилася й живу в Києві. Сьогодні похмуро, цієї зими дуже багато похмурих днів. Сніг із дощем неприємно торкаються обличчя, куди ти його не ховай, іноді навіть прослизають за комір. Холодно. Ми […]
- Читати далі -
Як переселенець з Донбасу «завойовує» інші території України
Пропонуємо третю розповідь з циклу проекту «Знедолені? Нездоланні!», започаткованого Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика. Любов і роботи У пошуках справи Коли від вибуху здригнулися стіни будинку, вони сховалися в підвалі, а як задрижав підвал (нижче нікуди) – вирішили їхати. Родичів «подалі від війни» в Україні немає, тож поїхали туди, де ще не були. Поєднати безпечне з […]
- Читати далі -
Луганчанин у Черкасах і його улюблена справа
У першій розповіді, яку в рамках проекту, започаткованого Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика, ми запропонували Вам, шановні наші читачі, йшлося про пережите жінкою, яка вимушена була покинути рідну домівку і переїхати зовсім для неї чуже місто. Якраз через призму її долі чітко простежуються події дворічної давнини на Сході нашої країни, де зараз панує російсько-військовий чобіт агресора. […]
- Читати далі -
«Повернутися хочу тільки в свій, український, Донецьк»
Наприкінці липня цього року в Чернігівській бібліотеці імені М. Коцюбинського відбулася презентація книги різних історій переселенців «Знедолені? Нездоланні!», яка видана Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика. До книги увійшли 15 історій переселенців, які залишили окуповані території Донецької та Луганської областей, а також окупований Крим, і спробували розпочати нове життя в інших регіонах України. Як розповіла редактор-упорядник […]
- Читати далі -
Как огромный авторитет для подростка – улица не погубила парня
Многие люди, впервые увидев меня, полагают, что я – счастливчик. Это правда, ведь я веду здоровый образ жизни, регулярно посещаю спортзал, меня все уважают, и жена-красавица любит. Однако так было не всегда, и путь к моему счастью оказался тяжелым, запутанным и смертельно опасным. Я рос в хорошей рабочей семье и был воспитан на основании правильных […]
- Читати далі -
Черствіють наші душі
Взимку цього року в місті Бобровиця трапився такий випадок. Жінка похилого віку почула, що сусідка (її ровесниця) у своєму дворі кричить «Рятуйте!» Ходити їй важко. З паличкою вийшла на вулицю, а далі не могла йти. Асфальт був покритий льодом. Подумала, що спробує перейти вулицю, то й сама впаде і сусідці не допоможе. Почала зупиняти автомобілі. […]
- Читати далі -
Жіночі історії Другої світової: Євдокія Завалій
Про Євдокію Миколаївну Завалій – єдину жінку, яка у роки німецько — радянської війни командувала взводом морських піхотинців, інформація міститься в багатьох довідкових виданнях, присвячених славетним українцям. Дізнатися про неї можна також із спеціальної історико-публіцистичної літератури, із преси, Інтернет-мережі. Починаючи із середини 1970-х років з її особистими фотодокументальними матеріалами мали можливість ознайомитися мільйони відвідувачів Національного музею […]
- Читати далі -
Життеве. Як чоловік «застукав» дружину на горищі… з іншим
Андрій Дорошенко та Іван Пилипчук – сусіди. Хоч вони, як кажуть, не дуже цілуються, але живуть, як уподобає сусідам: тихо та мирно. Андрій, хороший хазяїн, поважає дружину Дуню, не п'є, працює столяром у “Міжколгоспбуді”. А у Івана життя не ладиться. Працює на залізниці, любить випити, б'є дружину, бешкетує. Ото, як приходить із роботи п'яний, то […]
- Читати далі -
Читальня вихідного дня: Пригоди „кімнатної міліції” – моєї жінки
Моєму сусіду Василеві уже двадцять п”ять, а він ще не одружений. І тут, як грім серед ясного неба, кажуть, що у нього буде весілля. І щоб ви думали, ще таку красуню підібрав. Мені теж дуже сподобалась його майбутня жінка. На весіллі я розмовляв з нею, запрошував танцювати. Так і жили. Вони своїм життям, ми своїм. […]
- Читати далі -
