Мабуть, жодна статистика ніколи не назве точної цифри поранених і врятованих військовими лікарями бійців, які пройшли за ці роки війни на Донбасі через їхні руки. Вони ті, хто бачив і продовжує бачити біль та страждання і часто-густо їм випадає доля тих, кого бачить воїн востаннє. Така гірка правда війни. …У родині Ігоря Калюжного з Чернігова […]
- Читать далее -Страждання і щастя Миколи Амосова
Видатний лікар розповідав, що хірургом його зробила війна. З того часу біль поранених і хворих він сприймав як особистий. Геніального кардіохірурга, філософа, всесвітньо відомого письменника, батька української біокібернетики Миколу Амосова справедливо називають видатним українцем. Хоча народився Микола Михайлович на російській Вологодщині, світової слави він зажив в Україні. Його насичене життя, у якому поєднувалися яскраві перемоги […]
- Читать далее -«Спасибі, що ти є!» До 28-ї річниці афганських подій
Незвичне тут усе, чуже: і дороги, і глиняні мазанки, і кущі, і навіть повітря. Відтоді, як уперше ступив сюди — на висохлу від сонця дорогу, вдалечині якої відблискували вершини гір, він думав лише про неї… Люди кудись бігли-поспішали, а вони стояли на пероні вокзалу і нікого не помічали перед собою. Він цитував їй чиїсь вірші, […]
- Читать далее -Учасники походу Карла ХІІ залишили на Чернігово-Сіверщині села зі шведами
У ході Північної війни шведське військо у жовтні-листопаді 1708 року пройшлося територією Чернігово-Сіверщини. Хоча цей похід відбувся 304 років тому, і досі на карті Придесення залишилися згадки про нього. Ця неординарна подія відобразилася у назвах могил, курганів, кутків і навіть населеного пункту (Шведчина). Останній прихисток вояків Зазначимо, що у регіоні у 1918 – 1920-их рр. […]
- Читать далее -Репортаж із гарячої точки. Якби не бюрократія, наша армія була б сильнішою
Лікар-патологоанатом Сергій Завадський ще вчора проводив розтини та гістологічні дослідження, а сьогодні опинився на передовій. Без досвіду лікувальної роботи і військової підготовки він не тільки надавав першу медичну допомогу, а й боровся з бюрократичною тяганиною на фронті та налагоджував медичне забезпечення своєї бригади. Мобілізовували всіх Патологоанатомічної служби як такої у Збройних Силах України немає, тому […]
- Читать далее -Окупація й анексія Криму Росією стали для кримчанки замахом на найдорожче
Усі знають, що свобода і самодостатність громадянина не сумісні з будь-яким тоталітарним режимом. Не всі ладні за це приносити в жертву комфортність свого існування. Для Оксани Новікової свобода – найвища цінність, за яку вона готова заплатити. У всіх відомих нам значеннях цього слова. Бо окупація, а згодом анексія Криму Росією стали для Оксани замахом на […]
- Читать далее -З 21-го танкіста в строю залишилося дев’ятеро, але вони вистояли!
Бій під Новосвітлівкою. З 21-го танкіста в строю залишилося дев’ятеро! Хтось «обсмалився», когось кляті «Гради» зачепили. А потім, після шаленого артобстрілу, «сепари» вирішили влаштувати «зачистку» – їхня піхота посунула на нас із трьох боків! Тож ми зайняли кругову оборону, завзято відстрілювалися. І в Георгіївці нам неабияк дісталося! Відверто кажучи, тоді багато хто подейкував про зрадника, […]
- Читать далее -Як «Бодя» врятував свій підрозділ, який у бою знищив диверсійну групу
Моя розповідь — про одного із бригадних побратимів, водія-механіка БМП Богдана із позивним «Бодя», який одного разу врятував чи не весь свій підрозділ. Перший бій «Бодя» прийняв ще восени 2014-го біля Пісків. А потім п’ять місяців поспіль разом із хлопцями стримував щоденні спроби ворога прорватися у глиб оборони свого батальйону в районі донецького летовища. Раз […]
- Читать далее -Бійців АТО хірург оперував на колінах під розриви снарядів
Перед проривом з району Дебальцевого військовий хірург «смайл» здійснив неймовірну операцію у бліндажі. — Док, що зі мною, я помираю? — У тебе поранення живота й внутрішня кровотеча, сам розумієш. — То везіть у лікарню! — Не вийде, ми в оточенні. Єдиний шанс — оперувати тут, в окопі. Що скажеш? — Робіть що треба, я […]
- Читать далее -Коли мати виряджає сина у світ, з якого ніхто й ніколи не повертається
Я запалю поминальну свічу й поставлю біля твоєї фотографії, витру солону сльозу на щоці й згадаю все твоє коротке, як спалах, життя, мій вічно молодий синочку... Материнське серце. Пам'яті сина присвячую... П'ятнадцять літ пройшло, пролетіло, прошуміло з того часу, як пішов ти в небуття. П'ятнадцять довгих років... Кажуть, що час лікує, притупляє біль, але ніколи не […]
- Читать далее -Чи з’явиться в Україні День ушанування солдатської матері?
Роздуми над долями тих із них, КОТРІ відправили на війну своїх синів. Любов матерів до своїх синів не знає меж. Мені відомо багато прикладів високої жертовності солдатських матерів заради своїх синів, яких відправили на війну на Схід України. До таких належить і Марія Панасюк. Її син Андрій був бійцем десантної бригади. В одному з боїв […]
- Читать далее -Вона вміє долати перешкоди – говорять у Харкові про дівчину з Донецька
– А пам’ятаєш, як у лютому 2014-го ми згадували анекдот про оптимістів та песимістів? Песиміст каже, що гірше не буває, а оптиміст – буває, буває, – Марина за кермом автівки впевнено прямує вулицями Харкова, наче тут народилася. – А потім, улітку, життя на очах руйнувалося так, що повірити в це здавалось неможливо… РОЗПОВІДЬ ЧОТИРНАДЦЯТА Завтра, […]
- Читать далее -Людина-легенда з позивним «Упир» тричі повертався з пекла
У вузьких колах кулеметник Ігор Гофман із позивним «Упир» — людина-легенда. Немолодий, скажу вам, чоловік, власник будівельного підприємства. Загалом він був «непризивним». Проте після Іловайська його, як він сам каже, «перемкнуло», й він пішов до військкомату. Комісар подивився його папери і промимрив, що людині з такими даними на фронті не місце. Та «Упир» затявся: «Все […]
- Читать далее -Познайомилися у Криму, жили у Краматорську. У Сумах — нове життя...
«Що зробив Майдан? Показав, як ми не хочемо жити й що можемо зробити, аби було інакше. Проти нього були лише ті, хто не хотів жити по-людськи…» РОЗПОВІДЬ ТРИНАДЦЯТА: «Бачити серцем» Коли розв’язуєш чужі проблеми, свої стають меншими Ми розмовляємо в невеличкій кімнаті, що нагадує казкову рукавичку. За одним столом керівник громадської благодійної організації спілкується з […]
- Читать далее -Наражаючи себе на небезпеку пес дві доби захижав свою поранену подругу
Житель українського села Тийглаш (Закарпаття) Денис Малафєєв розповів в Facebook історію пса, який дві доби зігрівав і захищав від поїздів свою поранену подругу. “Сьогодні о 12.00 надійшов дзвінок від друзів, про те, що два дні поспіль в с.Цегловка на жд шляхах лежать дві собаки! По приїзду виявилося, що одна собака-сука травмована поїздом, і не в […]
- Читать далее -Як пускає коріння дерево на новій землі, так проростають і таланти
Вони покидали дім під обстріли, не відаючи, що буде далі, та невдовзі заново знайшли себе. Через війну сім'я Ткачових втратила дах над головою в рідному Луганську, але не припинила займатися улюбленою справою. Коли подружжя Марини й Кирила з дітьми – дев’ятирічним Левком та п’ятирічною Варварою – переїжджали на Волинь до Луцька, перебували в непевності щодо […]
- Читать далее -Інспектори у дітей забрали останні крихти хліба та півсклянки пшона
«Адамчикова хата». У моєму селі вона дуже примітна була всі роки – міцна, дебела, в самому центрі і звали її Адамчиковою — за прізвищем голови колгоспу, що там жив. Насправді ж хата належала розкуркуленому Гаврилу Корнієнку. Його доля надзвичайна і потребує окремої розповіді. Наразі – спогади його сина, записані спеціальною комісією Конгресу США, яка вивчала Голодомор […]
- Читать далее -Батько загиблого в зоні АТО сина не може добитися справедливості
Його син був студентом-філологом, але загинув у боях за Донецький аеропорт. Учасником бойових дій держава його не визнає через законодавчі прогалини. Батько героя написав Порошенкові відкритого листа, повідомляє ua-reporter.com. Президенту України Петру Порошенку! Відкритий лист від Батька ГЕРОЯ Пане Президенте! Я щиро скажу Вам, що не хотів до Вас персонально звертатися, бо обурений багатьма Вашими […]
- Читать далее -І коти вміють бути дбайливими татусями
Хороший був кіт, домовитий. Мишей ловив, будинок від сусідських котів і кішок стеріг. І ось навесні кудись зник. Бувало й раніше любив погулювати, але тут якось вже занадто — на довго пропав... Минуло літо і ось восени бачу таку картину: йде мій кіт і слідом за ним кішечка. Але не одні — в зубах у кожного […]
- Читать далее -Час плине швидко, як гірська річка
«ЛІСОВА ПІСНЯ» ЙОСИПА РАЙЧИНЦЯ. Вона, здається, з юних літ звучала в його душі. Вона своїми дзвінкими крильми назавжди обняла його долю, подарувавши непересічний талант організатора успішного лісового господарювання, справжній хист лідера серед професіоналів улюбленої справи і людську пошану за його чуйне, турботливе серце і синівську любов до лісу, котрий за довгі роки став для нього […]
- Читать далее -
