Четверг, 28 марта 2024   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно

Жив в Естонії і в Тундрі, а повернувся в Україну


Є люди, які не старіють. Ніхто не дасть відповіді: а чому це з небагатьма відбувається? В чому полягає секрет збереження здоров’я, інтелекту, працездатності? Науковці зі своєї точки зору пояснюють таке явище, віруючі — зі своєї, а от Іван Семенович Лелюх пояснив так: «Мені, приміром, не було коли замислюватися над проблемою старіння. Усе своє свідоме життя я працюю — як розумово, так і фізично».

Цікава людина Іван Семенович. Про себе він сказав віршованими рядками:

Родився на полі, на обніжечку.

Як додому шкандибав — уколов ніжечку

Об стерню якусь колючу ще й високую,

Задививсь тоді на тебе, чорноокую.

А народився Іван Лелюх у 1935 році у селі Варварівка Бахмацького району. Батьки його були селянами. Школу закінчив у Білих Вежах. Працювати почав рано. У 1954 році закінчив Дігтярівську школу механізації, а 1955 року поїхав піднімати цілину.

Затим була служба в армії. Освоїв професію механіка по обслуговуванню літаків.

Доля закинула Івана Семеновича у місто Тарту (Естонія). Він поєднав службу з навчанням на вечірньому факультеті Естонської сільгоспакадемії на інженерно-механічному факультеті. Здобув вищу освіту.

Професор Яків Столович оцінив ще й поетичну натуру Івана і порадив вступити на 3-ій курс факультету журналістики Тартуського університету. Це один із найстаріших навчальних закладів Європи.

Іван Семенович дослухався поради й закінчив факультет журналістики.

Працьовитий, творчий Лелюх устигав скрізь. Деякий час керував спортивним оздоровчим клубом у місті Тарту. З гордістю Іван Семенович згадував про свою діяльність у ті роки.

У сімдесятих роках добровільно поїхав служити в Заполяр’я. Обіймав посаду інженера радіо і фототелеграфу, вивчав життя північних островів, морів, населених пунктів.

Розповідав Іван Семенович про землю Франца-Йосипа, Кольський півострів, острів Шмідта, про найвищу точку над морем Лаптєвих — Харагор, про загадковий острів Брусньова, біля якого чомусь часто потопали кораблі.

А от про Тіксі (якутською «зустріч») заговорив колишній полярник поетичним словом:

Край земли неласковый,

Берег, как редут.

Прямо в море Лаптевых

улицы ведут.

Наприкінці травня в Заполяр’я прилітали птахи. На морі Лаптєвих лід товщиною 2 метри й більше. Птахи чекали на «качку» — полярний шторм. Коли він починався, лід тріскався, і тоді голодні птахи кружляли над ним, виловлюючи рибу.

Тундра змінює колір кожного місяця. В ній ростуть гриби, більші за тамтешні дерева. А маки утворюють квіткові оази.

Після півночі Іван Лелюх знов опинився у Тарту. Був направлений на підготовку до ядерного центру досліджень Корольова.

Готували Івана Семеновича і до спецзавдання в Афганістан.

— Довелося побачити світу, — говорить ветеран, але ніколи не забував України. Сюди мене доля й повернула.

Земля, де закопана моя пуповина, найгарніша і наймиліша.

У Івана Семеновича є видана збірка віршів Якутським видавництвом. Свого часу він вів літературний гурток у Тіксі. Був заспівувачем у хорі Прибалтійського військового округу в 1962 році.

Має двох дочок. Одна з них живе у Петербурзі, де працює в театрі.

А Іван Семенович зараз мешкає у с.Курінь — працює біля землі, вирощує квіти, любить бджіл, виступає перед школярами з цікавими розповідями. Полюбляє український борщ зі щавлем, окрошку. Не може і дня прожити без гумору й усмішки. Ось такий він — невтомний і цікавий курінець Іван на прізвище Лелюх. Він із тих, хто не старіє, а навпаки — із року в рік душею молодіє.

Є люди, що не старіють,
А навпаки, із року в рік –
Душею молодіють.
Життя нелегким в них буває,
Та їм Господь допомагає.

Ліана ЛЕЩЕНКО,

с.Курінь Бахмацького району Чернігівської області


Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

© 2024 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/