Субота, 19 Жовтень 2019   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно

Заздрість та агресивність – не від природи. Від невігластва


01Кремль без сталінів-путінів – що грядка без моркви. Так вважає автор у своєму есе. Він також розмірковує й про те, що нам дуже близьке, і в той же час ? віддалене… А також гіперболічно й тонко  автор підходить до висвітлення багатьох життєвих моментів… І на невігластві, яке вкоренилося в Росії, також зупиняється.  А ще про вічне ? нашу матінку природу...

***

Прочитав книгу-щоденник нашого земляка Василя Чепурного «В осім барку» — продовження першої – «Акурайку». Тобто, «як у райку в цьому домку». Так із санскриту перекладається старовинна колядка із зачарованого довженківського придесення. Автор спостерігає, думає, вболіває. По — людські. Публіцистичні шкіци, свій приціл політики, літератури, історії сімейного життя, знайомство з Америкою.

Захоплює спостережливість Василя за природою, лірична  закоханість в неї:

? Люблю дивитися як  дощові краплі у шаховому порядку приминають виноградного листка, «розстрілюючи» його по своїй геометрії.

?  Люблю багаття і щоб дрова пахли сосниною чи фруктами.

? На дачі красивенно: сніг оздобив дерева, а вітер десь спить. У птахів таки як у людей: повзики нападають на своїх, а не на синичок. Як українська опозиція...

02

Спало на думку, що десь я вже зустрічав подібні спостереження за природою. Згадав, коли дійшов до полеміки Василя з автором геніальних щоденників. Це ж письменник Михайло Михайлович Пришвін (1973—1954), щоденники якого повністю почали публікувати тільки після відміни цензури в 1991 році:

«Улыбка – это единственное, чего не хватает в Евангелии».

«Русская печь, такая огромная – самая слабая печь защиты от мороза и самая угарная: как мороз, так уж непременно в доме все угорает».

? Дивно: опоетизована російська піч і раптом – отаке! А я не пам’ятаю, щоб у нас в селі чаділи від печі. Якщо правильно протопити — полемізує Чепурний з Пришвіним...

03

Чи дійсно не вистачає посмішки в Євангелії – не наполягаю, для Пришвіна — так, для Чепурного – ні. А що до печі?  Опоетизувати ? одне, а якісно зробити – інше. Мій старший брат (фаховий пічник) розповідав, що в російській глибинці переробляв примітивні печі, в яких довжина тепло-димових  каналів недостатня — швидко охолоджуються, то жилець зарано прикриває заслінку, щоб зберегти тепло. Отого й чадіють...

Василь Чепурний

Василь Чепурний

У 1995 році  я лікувався в закарпатському санаторії «Синяк»... Бібліотекар санаторію показала передні полиці з книгами, які читають — детективи, любовні романи, фантастика.

«А далі?» – поцікавився  я. – «Заходять, та ні з чим виходять»... Дійсно: радянські «класики», переклади західників, що «реалістично» висвітлювали загниваючий капіталізм, марксистсько-ленінська макулатура...  Дещо знайшов: «Троцький в изгнании» Исаака Дойчера (переклад з англійської) та «Щоденники» Михайла Пришвіна. Щоденники так захопили мене, що деякі вислови з них я занотував. Нині відшукав той записник, перечитав...  Два-три слова про людину – ніби вона поруч.

05

Василь Чепурний ( у вишиванці) з Олександром Ясенчуком

Поділюсь деякими:

— Голова в плечи закопана, выглядывает, как мышь из норы.

— Брюхо побежало вперед, будто катил его генерал перед собой.

— Глаза не то изумленные, не то бессовестные – очень велики.

— Один гладкий рот – красная мокрая дыра.

— Выдубленные солнцем голенища шеи.

Василь Чепурний

Василь Чепурний

Читаю ?  і за кожним рядком постає хтось із депутатів. Не примітив тільки, щоб «голенища шеи» у когось були видублені сонцем. Тільки засмаглі.

Та найбільше мене захопило тонке і щемливо-ліричне спостереження природи:

— Облака, розовеющие как летнее девичье платье.

— Бабье лето неописуемой красоты. Что делали пауки: пока ночь жерлицы стояли, все они были опутаны жемчужными нитями.

— Туман насел так, что капли, собравшись, падали слышно и сшибали лист. Такая тишина!

— Между желтыми листочками, точно блюдечки купав, утка в речке за ночь проложила ходы, и теперь можно видеть, где она плавала.

04

Читайте щоденники Михайла Пришвіна – збагатите свій інтелект і духовність. Він не тільки тонко й художньо спостерігав людей, довкілля, природу, а й розгледів всю безглуздість революції в Росії, що посіяла серед народу не благе з розумним, а драконові зуби заздрості та невігластва. Ще в 1917 році Пришвін побачив Росію ніби наскрізь і цей погляд пронизує її  до сьогодення, можливо, ? на віки.  Сьогодні відчули і ми, наскільки заздрість та невігластво укорінилися в Росії. Тому  Кремль без сталінів-путінів – що грядка без моркви.

 Олександр РАЧЕК, м.Чернігів


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

© 2019 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/