Щасливі люди, коли мають можливість навіть при власних сивинах пригорнутися до батьківських грудей. В цьому плані пощастило братам Йовенкам: їх батько Михайло Кузьмич у повному бойовому зустрічає своє 85-річчя.
Життя старшого Йовенка стало частиною історії багатостраждального села Новий Глибів на Козелеччині. Там він народився в сім'ї колгоспників, що мала п'ять синів та трьох дочок, так що не доводилося почивати на лаврах. А ще ж і часи круті випали на їх долю. Досить тільки згадати Голодомор та Велику Вітчизняну війну, яку Михайло зустрів дванадцятирічним.
Війна наздогнала його вже тоді, коли був призваний до Радянської армії. В ті роки в Ленінградській області земля була густо засіяна німецькими боєприпасами. І український юнак добряче потрудився над їх ліквідацією. Як кажуть, мінер помиляється тільки раз, а наш земляк зумів пройти бойовий шлях без жодної помилки. Коли ж повернувся на рідну землю, пішов працювати водієм у колгосп, а потім радгосп «Червоний прапор» на Остерщині.
Ще одне випробування чекало на нього, як і на всіх глибівчан, в 1964 році. Це тоді безглузде рішення урядовців понищило родинне гніздо сільчан, і 35-річний Михайло Йовенко попрощався з рідною хатою та й перебрався в село Шевченкове Броварського району, де й зустрів старість. Трудився водієм, займався громадською роботою, тішився дітьми, які не пасли задніх у суспільстві, словом, жив як добрий господар землі.
Ветеранське об'єднання нашого земляцтва, до якого входить Михайло Кузьмич, дружно вітає свого побратима із поважним ювілеєм і зичить йому козацького здоров'я.
Ветеранське об'єднання «Чернігівське земляцтво у Києві»
