Я вас люблю, мої солдати,
Люблю за те, що я живу,
За те, що бачу рідну хату
Не в сні, як ви, а наяву.
***
Семенівка ─ містечко прикордонне, переважна більшість містян вносить посильний внесок на підтримку наших солдат-захисників. Велику роль відіграє моральна підтримка наших військових. Про це ─ у поетичному творі мешканки із Семенівки Олени Стельмах.
Я вас люблю, мої солдати,
Люблю за те, що я живу,
За те, що бачу рідну хату
Не в сні, як ви, а наяву.
За те, що вдома скільки хочу,
А не як ви — на 20 днів,
За те, що маю тихі ночі,
За котрі хтось з вас посивів.
За те, що мені тепло й сито,
Що я працюю від душі,
Я вдячна всім, хто там воює,
Бо серед вас нема чужих.
Я вдячна, що не медсестрою
Витягую з окопів вас,
А можу жити так, як в мирі
У наш скрутний воєнний час.
Я вдячна вам за ваші очі,
Що смерть побачили не раз,
За те, що ви там дні і ночі
За землю боретесь, за нас.
Я вдячна вам за руки теплі,
В яких на все хватає сил,
За те, що ви пішли у пекло,
Хоча ніхто вас не просив.
Переживаю і молюся,
Щоб ви вернулися здорові,
Щоб нило серце не від болю,
А від натхнення і любові.
Олена СТЕЛЬМАХ, м. Семенівка. 19.11.2014 р.
