Воскресенье, 7 июня 2020   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно

Я хочу вам розповісти. З армійського життя


арміяМої університети. Чергова й цікава історія про Радянську Армію з «людським обличчям» Анатолія ПОКРИШНЯ з Чернігова.

Дістало це прибирання снігу на закріпленій території! А в казармі тепло. Якось на одному з численних шикувань (а в армії шикуються з будь-якого більш-менш значимого приводу, наприклад — обід, закінчення обіду, шикування на заняття і т.д.) старшина батареї старший сержант Белоха суворим командирським голосом запитує:

— Художники в батареї є?

Командири відділень, вийшовши із шеренги, повторюють команду:

— Ну, таланти є? Добре малювати хтось може?

Наш замкомвзвода старший сержант Тищенко, заклавши руки в галіфе й добродушно оглядаючи перед собою особовий склад, ласкаво так підбадьорює:

— ...Звикли, тільки щось — і як страуси голову в сніг...

Потрібно сказати, що я в ті роки досить непогано малював, тому в голові абсолютно природно майнула думка: «Виходь, виходь, не ніяковій... хоч відпочинеш... у теплі...» Коротше кажучи, всі, хто тільки мав коли-небудь хоч найменше знайомство з хімічним або простим олівцем, роблять крок уперед.

Лунає команда:

— Так, молодці, добре... Старший групи — сержант Качанов з другого взводу... добровольці, налі-і-ВО! Вперед марш на каптьорку отримувати «олівці». Для решти — особистий час!

Хто ж знав, що «олівцями» в ракетних військах називали шестигранні ломи кілограмів по 20–25. Виявляється, їх до чергової перевірки потрібно було підфарбувати. Ось як!

Анатолій ПОКРИШЕНЬ, м. Чернігів


Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

© 2020 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/