Гострі кути інтерв’ю кандидата в народні депутати від 206 виборчого округу Василя ЧЕПУРНОГО.
— Давайте будемо задавати гострі питання…
— Тільки так і треба. Бо, як сказано у Святому Письмі, говори «так-так» чи «ні-ні», все решта – від лукавого…
— Ви йдете на вибори, знаючи, що переможе той, у кого гроші і підтримка влади?
— Вибори – не лотерея, де треба вгадати правильний номер. Вибори – можливість вибирати. Оскільки людина створена Богом з правом вибору, Рух завжди пропонував вибір: голосувати за комуніста Кравчука чи за рухівця Чорновола, за червоного директора Кучму чи за рухівця Удовенка… Люди вибирали комуніста і отримали «маємо те, що маємо» — із продажем торгового флоту і втратою Чорноморського флоту. Вибирали Кучму і отримували систему олігархату, яку режим Януковича довів до бандитського абсурду.
Я пам’ятаю як чернігівські пенсіонерки голосували за Кучму, говорячи, що він «земляк – пенсії підніме». Наїлися? А вибір тих пенсіонерок молодь мусила виправляти кров’ю на Майдані.
Так і з виборами депутата – якого тільки сміття не вибирали чернігівці! Наприклад, хтось пам’ ятає олігарха Ярославського чи банкіра Ананка? А вибирали ж! Проте Рух завжди давав альтернативу. Тож і зараз – люди мають визначитися: чи вибирають представника олігархії, який купляє їх подачками, чи російськомовного ліберала з Донецька, чи свого рухівця, якого знають десятки років.
— То ви не боїтеся програти?
— (Сміється) Я боюся виграти…
— Як це?
— Бо тоді ж доведеться працювати, а я людина відповідальна. На відміну від тих депутатів, що забувають про виборця на другий день виборів, я мушу працювати – хоча б через те, що живу в цьому окрузі. Тоді доведеться створювати громадські приймальні у Ріпках, Замглаї, Добрянці… Доведеться вирішувати масу проблем, які виникають у селян особливо та ще ж плюс Чернігів, який не буде розбиратися від якого округу депутат, і будуть йти як діти у школу…
— Ваше ставлення до вступу України в НАТО?
— А нас туди звуть? Німеччина і Франція зробили все на бухарестському саміті, щоб НАТО не дало Україні і Грузії план дій щодо членства. Відповідно, Росія пішла війною спершу на Грузію, а тоді на Україну. Руки ж розв’язані. Тож саме Німеччина та Франція є співучасниками нападу на Україну. І тепер нас там не чекають – їм простіше прийняти якусь Албанію, де мамалигу ниткою ріжуть, ніж велику і багату Україну.
Тому я виступаю за широке співробітництво з НАТО, особливо за переоснащення нашої армії за натівськими стандартами, але скептично ставлюся до вступу України в НАТО. Власне, як і щодо ЄЕС – тим безвізовим режимом тлумлять наші голови так, наче від його введення вчитель з Нових Ярилович чи Мньова зможе поїхати у Ніццу а чи в Марсель. Тут хоч би до Чернігова доїхати!
— Але ж ми не можемо бути самі?
— А ми й не є самі – весь світ зараз нам допомагає, хоч часто і нехотя. Але як побачать російських дикунів на чемпіонаті з футболу – так і тверезіють європейські бауери. Наш же шлях – це створення Балто-Чорноморського союзу, де ключовими гравцями будуть Україна і Польща. Це природній економічний, військовий (санітарний щодо Росії), історичннй союз. І він потихеньку створюється, прикладом чого є литовсько-польсько-українська військова бригада.
— Ви були членом комуністичної партії?
— Ні. Я член Народного Руху з 1989 року.
— Декомунізація сприйнята багатьма неоднозначно…
— А що сприйнято однозначно? Та й чого дивуватись? Уявіть, як би сприйнята була денацифікація у Німеччині, якби доктор Геббельс 50 років після війни щотижня виступав по німецькому радіо і виходила газета «Беобахтер»? Певно, теж були би проти, правда? А в нас так і було донедавна – тільки війна з Росією припинила лукаву гру з комуністами – агентами Москви.
— А як ви бачите вирішення війни на Донбасі?
— Хай наші політики говорять про дипломатичне вирішення і про економічні санкції проти Росії, які діють за принципом «доки сонце зійде – роса очі виїсть», я ж бачу єдиний реальний шлях – хорватський варіант. Хто не знає нагадую: кілька років Хорватія готувалася до звільнення своїх територій, а тоді в один прекрасний день, плюнувши на вмовляння обережних німців та французів, силою зброї навела лад. Так зробимо і ми.
— А як бути з Кримом?
— Крим стане наш, коли Росія почне розвалюватися…
— Ну, це буде хтозна й коли…
— Це почнеться наступного року – це те, що явно. А неявно Російська Федерація уже тріщить, та не всі той тріск чують. От міжнародного рівня фінансист Джордж Сорос чує і також у 2017 році прогнозує розпад РФ. І нам доведеться брати на себе зону відповідальності – Кубань, Стародубщину, Курщину, Вороніжчину…
— Ви з такими ідеями підете до виборців російського прикордоння?
— Коли я вперше написав про розпад Росії у книзі «Акурайку» — а це був 2009 рік – з мене посміялися. Коли ж вийшла моя друга книга «В осім барку», то народний депутат Владислав Атрошенко сказав про моє передбачення, яке вже стало явним і для нього: «Та це ти десь списав»… Ну, так, у 2009 році десь таке можна було списати…
— До речі, злі язики кажуть, що ви чаї ганяєте з Атрошенком?
— Язик без кісток – можна казати. До речі, я більше каву люблю, але ні кавою, ні чаєм Атрошенко мене не вгощав. Хоча він для мене цікавий чоловік і я відкрито підтримував його на виборах міського голови, за що на мене нападали наші радикали. А тепер скажіть: хто кращий міський голова – Соколов чи Атрошенко? Отож бо.
— Пане Василю, ви довго були редактором газети «Сіверщина». Тепер вона знову відновлюється. А хто її знищив?
— Я думаю про те, щоб написати велику статтю – хто, як і навіщо знищив газету «Сіверщина». Точніше – спробував знищити. Але я не хочу про це говорити зараз. Бо нині важливіше зробити все для її відновлення: газета «Сіверщина», яка має 20 років – і яких бурхливих років! – має бути символом нашого краю, як символом Лондонщини є «Гардіан» чи Вашингтонщини – «Вашингтон пост». Тому і допомагаю Олексанлру Шевченку відновити газету і вже вийшов перший, передплатний номер…
— Але ж молодь газет не читає.
— Це від безкультур’я. Я був у США, а ви, можливо, були у Європі – і там газети в тренді, ніякий інтернет газету не замінить. Так як телевізор не замінив театр… Читають газети і книги – люди думаючі. А всі інші дивляться телевізор і затикають вуха музикою. Щоб не думати…
— Як виборці сприймають ваш лозунг про вільний продаж зброї? Це ж так незвично…
— Сприймають ошелешено. Але ми до цього прийдемо, бо це ненормально, що людина не може себе оборонити – ні лісник, ні охоронець заповідних територій, ні рибінспектор, ні фермер… А молоді цей лозунг подобається – кількаро з них сказали, що тільки через нього й на вибори підуть…
— Мені здається, що політичні експерти не можуть зрозуміти чому Ви пішли на вибори.
— Точно. Спочатку писали, що я технічний кандидат Микитася і мене «нагнув» голова ОДА Валерій Куліч. Коли ж побачили, що я в Фейсбуці критикую цього «православного домовичка» — стали казати, що я є технічним кандидатом когось іншого та не визначаться – кого ж… Та що там говорити, якщо наші доморощені полтітексперти з дипломами чернігівського педу нічим конкретним не займалися, не були в партійних штабах, не видавали газет, не працювали у виборчих комісіях, зате розмірковують і ото їх треба слухати?!
А пішов я на вибори тому, що програма Народного Руху, який привів Україну до незалежності, досі не реалізована. Наприклад, програма боротьби з бідністю, розроблена Рухом, досі не виконана, адже держава думає тільки про інтереси олігархів, а не простих працюючих людей. Тому і тарифи ростуть, як скажені, а Юля Тимошенко та Олег Ляшко фальшиво бідкаються, живучи у незароблених маєтках і літаючи на приватних гелікоптерах.
Тож я йду на вибори, щоб пропагувати свободу людини – для цього і потрібен вільний продаж зброї, щоб московську церкву позбавити панівного становища в Україні (і виступаю за відібрання в неї Троїцького собору, збудованого гетьманом Мазепою, якого вони проклинають), щоб поставити в центр сільської політики фермера, а не агрохолдинги, власники яких сидять у Хайфі чи Лондоні. Щоб не закривати школи, бо це шлях до знищення села. Щоб пенсія вчителя і судді не різнилася у десятки разів, а вчитель і лікар мав можливість відпочити на Чорному морі чи в Карпатах не на останні гроші. Щоб казнокрадів і хабарників не в лікарні клали, як сталося в Чернігові, а тягли до цюпи. Бо несправедливість – це те, що найбільше ображає людей.
А для цього треба оновлення Руху – і я в нього вірю. Бо інші партії себе обляпали брудом, а тільки Рух, попри сьогоднішнє похудання своїх рейтингів, залишився на чесних позиціях.
…Знаєте, мене дуже порадував один виборець, що підійшов і російською мовою каже: «Я знаю тебя давно и не совсем с тобой согласен. Но я и моя семья будем за тебя голосовать по одной причине: ты не вор и ты любишь Украину!». Для мене це висока нагорода.
Розпитували випускники Зимової школи журналістики «Просвіти» і газети «Сіверщина»
