Неділя, 26 Травень 2019   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно
Україні: нас з тобою й вода не розмиє

Україні: нас з тобою й вода не розмиє


Олександр Дудко народився у Корюківці (Чернігівщина) у 1936 році. Його родина 1943 року пережила знищення Корюківки радянськими та нацистськими окупантами. 

Друкуватися почав з 50-их років ХХ століття. Його вірші, нариси, статті неодноразово бачили читачі на сторінках районної газети «Маяк» та обласних періодичних видань.

Україні

Нас з тобою й вода не розмиє,

Не розлучить і не скрене…

Ти добро на планеті сієш,

Життям схвалене і плідне.

Від просторів твоїх ясносиніх

У захопленні я стою.

Пісню чую яскраво-бурхливу,

Що вкраїнську вітає сім'ю.

Скрізь до тебе серця чисті линуть,

Мов дзеркальні струмки до ріки!

Європейські твої ясно-плини

Миру й правди засвітять зірки!

На Донбасі із катом в двобої:

Прославляєш визвольний вік…

Україно! Горжусь я тобою,

Бо й в АТО ти заслуг множиш лік!..

Слово про українців-повстанців

(Славним воякам – Героям УПА присвячую)

Якщо є на світі: справедливі, чесні та порядні люди –

То не шукай їх ви… у казковій десь Костанці?!

Українське серце… подвигів Героїв не забуде:

Кров пролиту – за людяність, Україну-матінку повстанців!!

Москалі було жорстоко й підло хитру вам,

Вдягли вовчу маску й шкіру нібито «повстанців»:

України волю, й безневинні її села, й душі спопеляли!..

Москалі! Побрали б їх – прокляття людськії і пранці?!

Жовто-блакитне сонце вже – у  кожнеє віконце:

Несуть бійці-повстанці там, на терені Донбасу!

Тож не дивуйтесь, москалі, і не питайте: «Хто це –

Герої справжні?..» Це – України  вояки-повстанці!!!

То ж будьте славні у віках Герої України!

О, ні! Не марно: у лісах, горах, і на майданах…

Чесну кров ви проливали…

Повстанці, як могли,

святую незалежність України наближали!..

О, ні! Не буде Україна сиротою – в москаля під тином!!!

Не сполохай омріяну любов

Її зустрінеш – лебедину вірність вічну сотвори…

Від блудних слів – спохмурніє й тополя…

Гірких помилок «злих сліпців-дебілів» – ти не повтори:

Не сполохай любов, не спопеляй і долю…

Сум'яття – ці нуднії колючки, й пожухле зіллячко журби –

Розвій, юначе, на вітрах: і у яру, і там – у чистополі…

Не поспішають, бачиш, хлопче, зустріч вашу затемнить:

І місяць ясний, і обвітрена тополя…

Не поспішай! – рясно заблимав і небесний зоресій:

«Дівочу долю, мов гіллю крихку, зламать у чисто полі.»

Її зустрінеш – по душам, від серця, в тишині благоговій…

Не сполохай омріяну любов на Божому роздоллі…

Не поспішай, юначе, придивися – і тверезо й чесно оціни:

Намарно, а чи ні… дівчину ти до серденька пригорнеш…

Єдину суть зумій, юначе, палко серцем утвердить –

Щоб любов і вірність у житті залебеділи неповторно!..

Біля Пам'ятника жертвам нацизму в Корюківці

Ворожа кривава навала…

Сім тисяч життів розстріляла!..

Гримів тим недолюдкам суд,

Кричали що: «Гітлер – капут!..»

Я пам'яттю – не на мізинець,

Душею – і я тут українець!

Хай знає «всесвітній злочинець»:

Серцем, люди, я тут – українець.

Сюрприз «юлькиних» кумів…

Я задумавсь і глибоко:

Чи мовчать, а чи кричать?!

Поможи нам, пане Боже,

Аферистів розвінчать!..

Пишуть нам… гнилу неправду,

(Не сорока на хвості)

Убивають, ріжуть, граблять

Кандидатики оці.

До «корита» б їм пролізти –

(Лиш одне в них на умі),

А народу – драні свити.

Сюрприз «юлькиних» кумів?!

Собі ж… пенсії космічні

Благодійники кують.

І зарплати! Їм –"прилічно":

В постоли людей узуть?!

І моє втомилось око

Аферистів «колисать»

Поможи нам, пане Боже,

Україну не проспать.

Вічний вогонь юних Героїв Крут

Як на Крути московська орда повернула –

Все кривавим туманом агресивно півсвіту запнула!..

Ненаситна орда – найжорстокіший кат,

Що озброєний був… аж з шалених голів і до п'ят!..

А чому ж Україна, неначе зійшла із козацького духу й орбіти?..

Що на захист її стали хлопці, ой, юні – ще діти?!

Покришила шаблями, і багнетами всіх поколола…

Кровопивна орда… хлопців тих, ще із запахом школи?!

Здичавіла орда – лише бісовій… «братня» подобі:

Бо ж у неї скажений «поїхав дах»…

Бо ж вона Україні – несла чорний прах!..

Бо ж вона України – плита надгробна?!

«…По дорозі кривавій нам йти у світи…» –

І безмежно, й сердечно ми вдячні П. Тичині:

За вірш, що в майбутнє осяяв мости,

Що вічний вогонь палить Крутам й донині!..

В нашу пам'ять й серця… ой же жалібно Крути…

Квилить жалібно й світ, пам'ятають скрізь люди Крути!!!

Олександр Дудко,

С. Сядрине, Корюківський район, Чернігівщина


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

© 2019 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/