Уявіть собі такий сценарій: під час запеклого бою один із бійців зазнає поранення. Йому вистачає сили дотягнутися до розвантажувального жилета й зробити один-єдиний рух — смикнути дротяне кільце, уставлене в невелику чорну коробочку. Але цей єдиний рух на межі зусиль уже запустив механізм порятунку солдата, допомога вже в дорозі!
Той невеликий чорний предмет — персональний рятувальний радіомаяк, який починає видавати в ефір сигнал SOS і передавати геодані стосовно розташування бійця на полі бою. Ворожі РЕБ або інші засоби пригнічення радіосигналу йому нестрашні. Отже, коли спрацьовує індивідуальний маячок, кодований імпульс надходить на планшет тактичного медика підрозділу, що веде бій. Медик, користуючись отриманою інформацією, відшукує бійця й витягує його в так зване «гніздо евакуації», де надає йому першу допомогу. Туди вже мчить евакуаційний транспорт, адже інформація про «трьохсотого» синхронно надходить у медпункт батальйону. Дорогою до медпункту батальйону супроводжувальний медик зчитує інформацію з індивідуальної магнітної картки пораненого солдата. На ній завчасно записано інформацію: паспортні дані, належність до підрозділу, нетерпимість до того чи іншого медичного препарату та особливі позначки. Санінструктор також уносить у систему та на персональну картку бійця дані про поранення, тиск, температуру тощо. Це ті дані, які сьогодні заповнюють вручну на бланку «форми 300». І поки солдата транспортуватимуть на медичний пункт батальйону, там уже знатимуть, який спеціаліст потрібен, які інструменти або препарати слід підготувати негайно. Але й це ще не кінець ланцюжка. Якщо поранення важке, а стан критичний, то інформацію про пораненого супутниковими каналами передають далі: у медпункт бригади, мобільний військовий госпіталь або стаціонарний госпіталь чи районну лікарню, де на нього чекають готові до дій бригади хірургів. Водночас відповідальний медик координує й створює найкраще плече медичної евакуації: передає маршрут до найближчого медзакладу, повідомляє характеристики й інформацію про кількість поранених, викликає додатковий медичний транспорт тощо. Водночас у вищих штабах відповідальні за медицину офіцери-координатори отримують узагальнені статистичні дані про кількість поранених, місця їхнього зосередження та обсяг наданої допомоги. І все це відбувається в режимі реального часу, без утрати таких дорогоцінних «платинових хвилин» і «золотої години»! Фантастика, скажете ви. Та ні, це реальність: саме так працює інформаційна система екстреної евакуації поранених і медичного забезпечення KaSPer, яку створили військові науковці Наукового центру зв’язку Військового інституту телекомунікацій та інформатизації.
У районі проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях проходить чергова серія практичних випробувань цієї унікальної розробки.
На базі одного з мобільних військових госпіталів та однієї з бойових бригад ЗС України, що виконує бойові завдання на лінії зіткнення з противником, було розгорнуто дослідний район. Випробування триватимуть близько двох місяців. Про це повідомив старший робочої групи науковців ВІТІ майор медичної служби Сергій Полторацький.
До складу робочої групи входять офіцери-зв’язківці, які відповідатимуть за технічний бік випробувань. Але акцент буде зроблено саме на медичній складовій. У тестах буде задіяно бійців підрозділів, медиків тактичної ланки, персонал одного з мобільних госпіталів АТО.
— До цього ми здійснювали польові випробування на одному з військових полігонів ЗС України, — розповідає майор медслужби Сергій Полторацький. — Але було задіяно персонал, завчасно навчений для роботи із системою. Цього разу завдання складніше: ми маємо підготувати до роботи й навчити застосовувати систему людей із військ, які до цього не мали справу з такими програмами. Гадаю, нам це вдасться, адже програмний інтерфейс розроблено з урахуванням інтуїтивного розуміння команд і позначок. Тож для вивчення та опанування не треба буде багато часу навіть тим, котрі не дружать із новітніми технологіями.
Один з учасників робочої групи науковців підполковник Микола Мосесов розповів, що вже зацікавилися українською розробкою військові вчені зі США. Річ у тім, що в їхній армії таку систему прийнято на озброєння, і вона працює. Але тільки в ланці від бригади і вище. Власне, ця система й стала, так би мовити, моделлю для створення вітчизняної розробки. Американці, тестуючи свою медичну інформаційну систему під час бойових дій в Іраку, зіткнулися з проблемою запізнення інформації під час проходження даних через супутник. Українці цю проблему розв’язали, застосувавши певні інноваційні рішення у сфері телекомунікації.
— Якщо боєць не матиме штатний радіомаяк, то він зможе використати замість нього звичайну рацію «Моторола». До того ж ми подбали про те, щоб усі дані, які вводять через систему, було захищено від перехоплення противником, чи від пригнічення засобами РЕБ ворога, — кажуть розробники.
Науковці Військового інституту телекомунікацій та інформатизації розповіли, що вони паралельно працюють над іще одним проектом — приладом, який би в режимі реального часу контролював усі життєві показники бійця: частоту пульсу, кров’яний тиск, температуру тіла тощо. У перспективі під час створення єдиного бойового комплекту піхотинця цей медичний прилад стане його складовою частиною. І це не фантастика, а справа найближчих років.
Володимир СКОРОСТЕЦЬКИЙ
KaSPer замінить мобілки й виключить дублювання інформації
Одним з об’єктів, де розгорнуто KaSPer для випробування, є військовий мобільний госпіталь на Донецькому напрямку. Минуло небагато часу від початку дослідних робіт, але військові медики вже відчули різницю й охоче діляться враженнями.
Начальник військового мобільного госпіталю підполковник медичної служби Павло Пилипенко:
— Ми вже встигли оцінити переваги цієї системи. Якщо кількома словами, то програма дає нам змогу якнайскоріше побачити локацію, де було поранено чи травмовано військовослужбовця. Потім — здійснювати моніторинг доправляння постраждалого в найближчий медичний пункт підрозділу, а далі — в найближчий лікувальний заклад, де буде надано кваліфіковану медичну допомогу. Ми в режимі реального часу бачимо, як рухається евакуаційна машина, скільки в ній поранених людей і якої саме допомоги вони потребують. Відповідно, поки вони в дорозі, ми вже знаємо, до чого нам готуватися.
Нині проблема доправляння пацієнтів у госпіталь полягає у тому, що ми не бачимо, на якому шляху евакуації перебуває машина, і не можемо моніторити стан поранених під час руху. Проблема насамперед стосується стійкого зв’язку й передачі даних, бо користуватися мобільним зв’язком командування заборонило. Під час використання цієї системи все відбуватиметься в онлайн-режимі. Навчений диспетчер одразу заповнюватиме медичну форму, і ця інформація одразу надходитиме у вищі ланки медичного управління. Це економитиме час — ті самі «платинові хвилини» й «золоту годину», які для лікарів усіх ланок є надважливими.
Оператор медичної частини військового мобільного госпіталю солдатів військової служби за контрактом Марія Петрова:
(Її безпосередньо залучено до тестування програмного забезпечення. Вона стверджує, що система KaSPer дуже спростить роботу медичному персоналу польових госпіталів).
— Нині паперова робота займає левову частку робочого часу, — каже вона. — Це має вигляд приблизно такий: ми заповнюємо паперовий варіант документації на кожного хворого в приймально-сортувальному відділенні, потім перефотографовуємо його й на іншому комп’ютері переводимо в електронний вигляд. Після цього інформація «збивається» у звіти й надходить далі по керівних медичних інстанціях. Зазвичай це займає цілий день. І процес триває безперервно. А ця програма дає змогу узагальнити інформацію настільки, що зникають фактично всі ланки цього довжелезного ланцюга паперотворення. Паперова робота зникає, дублювання інформації зникає, і звіти також зникають, тому що будь-яка медична ланка, будь-який начмед отримують цю інформацію синхронно. Медик у бригаді, госпіталі або штабі сектору може онлайн зайти й переглянути поточну ситуацію. Вигляд програми елементарний. Я коли вперше її активувала, то KaSPer нагадав мені комп’ютерну гру. Насамперед побачила дуже просту формулу заповнення даних: там усього дев’ять пунктів. Інформацію вносити легко, адже медичні кодування стандартні. Головне, що там не треба навіть глибокого знання комп’ютерної техніки. Тобто пересічний юзер ПК впорається після нетривалого інструктажу.
«Народна армія»
