Субота, 23 Лютий 2019   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно
У Чернігові сто років тому більшовики організували дебоші й арешти

У Чернігові сто років тому більшовики організували дебоші й арешти


Чернігів 12 січня 1919 року вдруге захопили більшовицькі загони. Велику роль у цьому відіграли есери-боротьбисти, які підняли повстання в місті й захопили більшість бронемашин та гармат. І знову — в Чернігові п`яні дебоші солдатні, арешти заручників й розправи ВЧК. Події добре ілюструють замальовки художника Івана Владімірова, який під час революції служив у петербурзькій міліції.

Трохи про автора картин:

Іван Олексійович Владімиров народився 29 грудня 1869 р. (10 січня 1870 р.), Вільно, Російська імперія, помер 14 січня 1947 р. в Ленінграді, СРСР) — російський, радянський живописець, заслужений діяч мистецтв РРФСР (1946).

Відомий як художник реалістичної школи з живопису, баталіст і автор циклу документальних замальовок 1917—1918 років. Мати художника була відомою англійською акварелісткою.

Отримав художню освіту у Віленській малювальній школі І. П. Трутнєва. У 1891—1893 роках. навчався в Петербурзькій Академії мистецтв (1891-93-97), де спеціалізувався у Б. П. Віллевальде, А. Д. Кившенко і Ф. А. Рубо. Був художнім кореспондентом в період російсько-японської (1904—1905), балканських (1912-13) і 1-й світової воєн.

Брав участь в революційному русі. Член АХРР. У 1917 р. Іван Олексійович якийсь час попрацював в Петроградської міліції, однак своє покликання він ніколи не забував. Він малював з натури всі події, у тому числі, працюючи в міліції йому довелося робити з натури замальовки до портрету Леніна. Автор знаменитої радянської картини «Ленін і Сталін в Розливі», жанрових картин, багатьох військових замальовок, батальних і історико-революційних картин.

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями. Відомий як художник реалістичної школи з живопису, баталіст і автор циклу документальних замальовок 1917—1918 років.

Батько — Олексій Порфирович у свій час працював бібліотекарем при Московському Англійському клубі, який розташовувався в будівлі, яку зараз займає Музей сучасної історії Росії.

Ще під час Першої російської революції з'явилися його картини «На барикадах в 1905 році» та «Бій на Пресні».

Влітку 1917 року була опублікована робота «Помремо за свободу і революцію! Підемо добувати світ для народів». Полотна Владімирова, написані на історико-революційні сюжети, широко публікувалися в СРСР: «Геть орла», «Арешт царських генералів», «Взяття будьонівцями Мелітополя», «Ліквідація Врангельского фронту». Багато робіт художника довгий час залишалися невідомі широкому загалу.

У 1917 році Владімиров пішов працювати в Петербурзьку міліцію, і цей безцінний досвід став джерелом багатьох сюжетів. Вони показують іншу, непарадну сторону революції: «Русское духовенство на примусових роботах», «Допит в комітеті бідноти», «В підвалах ЧК», «Петроград. Переїзд виселень сім'ї» і т.д.

Роботи художника, що збереглися в приватних колекціях, описують ставлення Івана Владімирова до і післяреволюційних змін. Його роботи: «Біля рояля», «Суботник», «На посту», «В театрі. Царська ложа», — несуть в собі найтонший сарказм автора над тим, що відбувалося.

Музей сучасної історії Росії розташований в центрі Москви за адресою Тверська вул., Будинок 21 в будинку-пам'ятці архітектури пізнього класицизму кінця XVIII століття.

З 1831 по 1917 роки в ньому розміщувався Московський Англійський клуб. З 1917 по 1998 рік Музей революції.

У 1998-му році музей отримав сьогоднішню назву — Державний центральний музей сучасної історії Росії.

Автор: Ярослав Волерт

Використано матеріали з джерела: wikipedia.org


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

© 2019 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/