Пятница, 29 марта 2024   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно

Світ Сходу очима чернігівського мандрівника Олександра Волощука


Киргизька осінь

Киргизька осінь

Про Олександра Волощука любителя-професіонала-мандрівника, журналіста, письменника — читачі нашої газети вже добре знають. Нагадаємо, що Олександр за 10 років своїх подорожей відвідав 28 країн та 729 міст. А загальний кілометраж мандрівок нараховує 232 тисячі кілометрів.

 Головною особливістю мандрівок Олександра Волощука є те, що він подорожує лише автостопом. Під час своїх подорожей Олександр Миколайович займається також дослідницькою роботою. Зокрема, його цікавить життя українців за кордоном та доля репресованих українців, які перебували у ГУЛАГу. А головну мету свого життя вбачає у тому, щоб пізнавати світ і розповідати про нього людям.  Олександр нещодавно повернувся зі своєї останньої найбільшої подорожі — Сходом. Вона тривала 9 місяців, або 278 днів. 

Волощук біля каменів

Волощук біля каменів

За цей час мандрівник відвідав такі країни, як Південну Осетію, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Афганістан, Китай і Тибет. Головною метою цієї подорожі було відвідання Китаю, адже Волощук раніше там ніколи не був. Вдалося мандрівнику побувати і в Тибеті, куди не кожен європеєць зможе потрапити. У процесі спілкування Олександр розповів багато цікавої інформації щодо своєї останньої мандрівки, а також поділився планами на свої майбутні подорожі. 

Афганець

Афганець

Шляхами видатного подорожнього

Нещодавно Ви повернулися зі своєї найдовшої мандрівки Сходом. Яка була мета цієї подорожі?

— По-перше, хотів побувати там, де ще не був (Таджикистан, Киргизстан, Китай). Вийшло так, що під час мандрівки з'явилися ще дві країни, яких у початкових планах не було, — Південна Осетія та Афганістан. По-друге — займався дослідженням української теми (життя українських громад за кордоном) у Киргизстані і Казахстані, а також трохи у Росії.

Волощук

Волощук

Там вивчав тему досліджень масових репресій: мертва залізниця «Алгемба» у Західному Казахстані і колишні табори ГУЛАГу — «КАРЛАГ» та «АЛЖИР».

Волощук і киргиз

Волощук і киргиз

Мріяв пройти маршрутами видатного мандрівника XIX ст. Миколи Пржевальського. Адже в Західному Китаї мої маршрути мали перетнутися з маршрутами Пржевальського — пустеля Такла-Макан, Цайдам, Тибет.

Киргизький цукор

Киргизький цукор

Я з самого початку знав, що ця мандрівка буде найдовшою. Розраховував на 7 місяців і сподівався до Нового року повернутися додому. Але завжди під час мандрівок буває так, що коли плануєш подорож, то багато чого не знаєш. А по дорозі трапляються якісь цікаві місця, зустрічі, і шлях трохи розтягується. Так сталося і цього разу. Я затримався у Середній Азії більше, ніж планував, і до Китаю в’їхав не на початку жовтня, а на початку грудня. Тому повернувся додому тільки в березні. 

Вулична їдальня у Китаї

Вулична їдальня у Китаї

— Чи вдалося реалізувати всі завдання та цілі під час мандрівки?

— Узагалі-то ні. Не вважаю, що я все реалізував. Просто зробив невеличку заміну у своєму маршруті. Замість Лаосу та Камбоджі, які планував наприкінці мандрівки, вирішив прохати Афганістаном та Південною Осетією. Гори Тому, на мою думку, вийшла гарна заміна. Адже часу й так не вистачало, бо потрібно було дописувати нову книгу. Але ще все попереду, і ці країни від мене нікуди не дінуться. 

— Що відчували, коли повторювали шлях видатного мандрівника і вченого Миколи Пржевальського? — Мені внутрішньо було приємно доєднатися до слави цієї людини, бо вважаю його великим мандрівником. Це людина, яка власними експедиціями відкрила світу Центральну Азію. Він мандрував у XIX ст., коли була ще дика Центральна Азія. Тому Пржевальський реально ризикував власним життям. Це зараз я ішов легко й просто, а тоді, у XIX ст., було дуже важко. До того ж природні умови були досить складні. Тому відчував внутрішнє задоволення від того, що проходжу шляхами Пржевальського. У його світогляді та біографії провожу багато спільних паралелей між собою та ним і знаходжу багато спільного.

Мечеть

Афганістан 

— Як узагалі виникла ідея відвідати цю країну?

— Коли мандрував Казахстаном, то дізнався, що в таджицькому місті Хорог діє афганське консульство, де всім бажаючим відкривають афганську візу. Тому захотів будь-що отримати афганську візу і відвідати нову країну. Але відкрити візу не так уже й просто. Мав необережність зізнатися, що за професією є журналістом. А там журналістів не дуже шанують, і візу мені не відкрили. І лише з третьої спроби в Бішкеку вдалося її отримати. 

Південна Киргизія

Південна Киргизія

— Олександре, чим саме привабив Вас Афганістан?  

— Своєю незіпсованою цивілізацією, щирістю і простотою своїх мешканців. Афганці як діти — прості та щирі. Ніхто не намагається тебе обдурити й отримати якусь фінансову користь. Навпаки — завжди раді прийти на поміч.

На вершині Сулейман-гори

На вершині Сулейман-гори

Китай і Тибет 

— Чи стало для Вас перешкодою мовне питання у Китаї?  — Стало, але меншою мірою, ніж я спочатку думав. Сутність складності китайської мови полягає в тому, що там не стільки слова мають значення, скільки тональність. У китайській мові чотири тональності. Тому в залежності від неї одне й те саме слово може мати кілька значень. Але в мене був із собою хороший помічник — «Російсько-китайський розмовник», де написано, як китайське слово звучить російською мовою і поруч намальований відповідний до слова ієрогліф. Тому, якщо мене хтось не розумів, то показував ієрогліф. Бо ієрогліфи в Китаї розуміють усі. А ось автомобілі зупиняти було досить складно. І тоді в нагоді ставала карта, за допомогою якої водій, не розуміючи мови, міг підвезти мене в потрібне місце. 

Пам`ятник Пржевальському

Пам`ятник Пржевальському

— Розкажіть, будь-ласка, як вдалося потрапити в Тибет? Адже європейцям це дуже складно зробити.  

— Сутність Тибету така, що це автономний район у складі Китаю і вже більше 60 років намагається відокремитися від нього. Час від часу там відбуваються заворушення, і, щоб це якомога менше бачили, китайці намагаються обмежити доступ іноземців до Тибету. Офіційної заборони в’їзду до Тибету немає, але, щоб потрапити, необхідно відкрити перміт — туристичний дозвіл. Він відкривається за допомогою туристичної фірми. Укладається договір, за яким кожному туристові надається супровід, номер у готелі, персональний гід.

Південна окраїна Такала Макана

Південна окраїна Такала Макана

 

Одиночне перебування у Тибеті заборонене взагалі. Перміт коштує від 500 доларів, і не кожен зможе його відкрити. У мене на увесь Китай було відкладено 400 доларів. Навіть якщо б мав більше грошей, все одно не став би його відкривати з принципової точки зору. Тому платити за якісь шалені послуги не збираюсь. І в цьому полягає складність потрапляння до Тибету. Але за рік до мене Тибет відвідав російський мандрівник Антон Кротов. Йому вдалося туди потрапити потягом «Пекін — Лхаса», що йде на висотах більше 5000 метрів. Це найвисокогірніша залізниця у світі. Тому я теж вирішив потрапити в цей автономний край. У місті Голмуд намагався придбати квиток на потяг, але без перміту не продали. Тоді вирішив їхати в Тибет автостопом. Проїхав лише 25 кілометрів, і на поліцейському пості мене відправили назад у Голмуд. Потім поїхав до міста Сінін, де мені продали квиток, але не впустили до потяга без перміту. Тож я вирішив зробити останню спробу і вирушив до Ланьчжоу. Мені вдалося там придбати квиток і навіть потрапити в потяг. Ось таким чином із п'ятої спроби потрапив я в Тибет. Прибувши у Лхасу на вокзалі мене попросили пройти до поліцейського відділку. Так як перміту не було, запропонували придбати перміт або наступним потягом залишити Лхасу. Ніякі вмовляння не допомагали. Але незабаром вони погодилися, щоб я залишився в Тибеті. У нагоді стало журналістське посвідчення. Китайці не захотіли псувати гарних відносин між Україною та Китаєм. Одна з туристичних фірм вирішила всі витрати щодо мого перебування у Лхасі взяти на себе. Мене поселили у готель, виділили персонального гіда і навіть подарували квиток на зворотну дорогу. 

Північна Монголія, Морозний ранок

Північна Монголія, Морозний ранок

— Олександре, чим найбільше запам'ятався Китай?  

Системою організації господарства в країні. Усе максимально продумано. Китайці дуже багато будують — доріг, мостів, будинків, залізниць. Навіть те, що було збудовано кілька років тому, вони можуть перебудувати на новий лад. 

Ранок на Іссик-Кулі

Ранок на Іссик-Кулі

Погляд у майбутнє...

 — Під час мандрівки слідкували за подіями, що сталися в Україні за останній період? Як Ви до цього ставитеся?

— Фактично не слідкував і можливості такої не було. Коли був у Киргизстані, то про останні події дізнався від української громади. А в Казахстані вже мав змогу через Інтернет спостерігати, що відбувається на Майдані та вулиці Грушевського. Апогей подій 18–20 лютого застав на Кавказі у місті Тирниауз. Там настоятель храму отець Ігор постійно молився за мир і спокій в Україні. Одного разу він прокинувся уночі й почав молитися за припинення кровопролиття. Моє повернення за всі роки мандрівок стало одним із найнеприємніших. Виїжджав із мирної країни, а повернувся у країну, охоплену божевіллям. Скажу тільки одне, що сучасна Росія — це імперія. А імперія рано чи пізно розпадеться. Так станеться і в Росії. У цьому я не сумніваюся, а Крим повернеться до складу України.

Таджикистан

Таджикистан

На хвилі натхнення

— Нещодавно відбулася презентація вашої фотовиставки в Чернігівському обласному художньому музеї. Вважаєте себе професійним фотохудожником чи це просто хобі?

— Я не вважаю себе професійним фотографом і фотохудожником. Але це і не хобі. Це одна зі складових частин мандрівки. Сучасний мандрівник не тільки повинен подорожувати, а й писати та фотографувати. Якщо він хоче, щоб про його мандрівки дізналися. Бо саме через фотографію можна передати всю красу і доброту цього світу.

Тибетський побут

Тибетський побут

 

— Поділіться секретом, як Вам вдається робити такі гарні фотознімки звичайним фотоапаратом? — Головне — досвід. А по-друге — уміння вибрати правильний режим у фотоапараті. Тоді передача кольорів виходить навіть краща, ніж є насправді. Більше ніяких секретів немає!

Тянь-Шань

Тянь-Шань

 

— Які плани на майбутнє? Які країни та місця плануєте відвідати найближчим часом?

—На 2014 рік мандрівницькі плани скромні. Потрібно видати нову книгу («Записки цивилизованного дикаря») і писати нову. Мандрівок у цьому році буде обмаль. На початку червня візьму участь у черговому лісовому тверезому сході академії вільних мандрівок у Московській області. А потім вирушу до Тверської області. Бо ніколи ще там не був. Липень-серпень житиму у Львові. Там діятиме проект «Будинок для всіх», де зберуться мандрівники не тільки з України, а й із Росії, Білорусі та Польщі. У листопаді планую вирушити до Європи. Адже там до грудня діятиме черговий «Будинок для всіх» у Берліні. У Німеччині відвідаю такі міста, як Берлін, Гамбург, Любек, Кіль. Потім вирушу до Данії на кілька днів. Після неї повернуся в Німеччину і звідти поїду в Люксембург на відбірковий матч чемпіонату Європи Люксембург — Україна. Із Люксембургу триматиму курс на Калінінград. Дуже там хочу побувати. А вже з Калінінграда літаком попрямую в Гомель, бо закінчиться термін шенгенської візи. Якщо б не віза, то залюбки вирушив би автостопом через Литву і Білорусь додому. На 2015 рік планую обійти навколо Чорного моря пішки. Це буде моя наступна велика мандрівка. Маршрут буде виглядати таким чином: Крим — Краснодарський край — Абхазія — Грузія — Туреччина — Болгарія — Румунія — Крим. У Болгарії планую зробити паузу і вирушити до Греції на гору Афон. Подорож розрахована на 6 місяців. 

Спілкувався з мандрівником Владислав ПАРХОМЕНКО

Фотознімки  Олександра ВОЛОЩУКА


Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

© 2024 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/