Пригадала нещодавній випадок.
При зустрічі знайома жіночка, така собі підбадьорлива, підфарбована та з кучерявою зачіскою «божий одуванчик» 76-ти років, на мої побажання щастя в новому році з деякою зажурою відповіла:
— Ой, поганий, поганий рік чекає на мене, дитинко, чи й переживу?
— А що ж таке? Чому? — перепитую.
— Так сестра після опівночі в новорічну ніч подзвонила перша. Уявляєш? От не сиділося їй спокійно! Не спалося цій корові старій! Якого було дзвонити?!
— То ви, напевно, посварилися?
— Та при чому тут сварка? Ні! Та першим у новорічну ніч повинен зателефонувати і привітати чоловік! Будь-який чоловік! Розумієш?! Але ж не баба! Прикмета така є. Коротше, дитинко, все — пропав цей рік для мене, пропав. Я-то на неї накричала, звичайно, а що толку? Вона, дурепа стара, трубку кинула, образилася. А чого було дзвонити, питається, відразу після опівночі? Чого їй не сиділося біля телевізора, га? Чому не спалося, питаю я?
Я не знала, чи то посміхатися, чи то засмучуватися разом із бабусею. Додам тільки, що її сестра на 3 роки старша за неї.
Ось такі вони, справжні жінки. І явно не вистачає на всіх у такому віці чоловіків, які б могли... ну, хоча б зателефонувати.
Інеса ФТОМОВА, м. Чернігів
