Понедельник, 18 20 ноября19   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно

Скільки житиму — стільки любитиму


kohannyaАлла втретє збирається заміж. У сорок чотири роки. Подруги обережно запитують «Чи не боїшся? Адже стільки разів обпікалась з тими замужками». Добре, що діти не питають подібного, ставляться до матері з розумінням. А що там боятися? Це ж як в анекдоті: перший раз страшно, а потім – як по маслу. Бог дав життя для любові, скільки житиму – стільки й любитиму, — так думала Алла. Звичайно ж, подруги теж в чомусь мають рацію. Кожен шлюб Алли – то ціла історія з невеселим закінченням.

Своє перше велике кохання Алла зустріла, коли навчалася в кооперативному технікумі. Валентин був старший за неї на рік. Дівчина проводжала його в армію, віддано чекала, про прогулянки з подругами навіть чути не хотіла, листи писала кожного дня. Думала, як тільки Валик повернеться,  вони відразу одружаться. Валентин відслужив, Алла закінчила технікум. Обоє влаштувалися на роботу.  Все у них складалося якнайкраще, закохані потопали у вирі ніжності й любові. Валик на руках носив свою Аллу, хвалився перед друзями, що у нього  найвірніша і найнадійніша дівчина у світі, не кожна ж дочекається кавалера з армії. А от пропонувати дівчині вийти заміж не поспішав. Минув рік, другий. Знайомі вже почали Аллі в очі колоти: «Що це він з тобою водиться, а до вівтаря ніяк не доведе? Ти хоч завагітній як-небудь, тоді він від тебе нікуди не дінеться, мусить брати». А тут ще й батьки підпряглись: «Досить вам зустрічатися. Одружуйтесь, ми вже онуків хочемо бавити». Якщо чесно, то Аллі вже і самій було неприємно, що Валентин їй голову морочить. Наважилася на відверту розмову. Валентин зніяковів. «А що тебе не влаштовує? Я ж і так з тобою майже завжди. Хіба штамп в паспорті щось вирішує? – намагався виправдатися він. – І взагалі, я, мабуть, ще не готовий до такого серйозного кроку. Треба якось ще грошей підзаробити, власне житло купити, бо з батьками щось не хочеться жити. Давай відкладемо це питання». Алла образилася не на жарт: «Ми так і до пенсії дозустрічаємось. Я не хочу бути людським посміховиськом. Якщо ти не готовий до спільного життя – готуйся, але вже без мене». Алла сподівалася, що Валентин прийде миритися до неї з обручкою, але так і не дочекалася коханого. Першою підійти до нього гордість не дозволяла. А через півроку Алла дізналася, що Валентин одружився на іншій. Дівчина настільки була шокована почутим, що довгий час не могла ні з ким спілкуватися. Навіть на роботу ходила, як на ешафот. Їй  здавалося, що на неї всі пальцями тикають. До цих пір Алла не може зрозуміти Валентинового вчинку.

Щоб не залишитися в боргу, Алла вирішила вийти заміж за першого більш-менш достойного, хто їй запропонує. І такий чоловік знайшовся. Не красень, але трудяга, з власним житлом. Набагато старший від Алли, досвідчений, розумний. Для Миколи це був другий шлюб. З першою дружиною розлучився через відсутність дітей. то ж мав надію, що Алла, молода, здорова, народить йому як мінімум двійко. Весілля відгуляли пишне. Аллині батьки виклались на всі 100%, щоб усе було кращим, ніж на весіллі Валентина. Та не змогла Алла жити з Миколою. Було все: дім – повна чаша, вдосталь грошей, модний одяг, походи в ресторан, виїзди на природу, але не було головного – любові. Як Алла не намагалася повірити в те, що «звикнеться – злюбиться», нічого не виходило. Вона вирішила більше не кривити душею перед Миколою і чесно зізналася, що не любить його і ніколи не полюбить. Микола все зрозумів і спокійно погодився на розлучення. Жалів тільки, що і цього разу не встиг стати батьком.

Алла повернулася до батьків. Вирішила пожити спокійним життям, залишаючись у так званому «вільному польоті». За три роки самотності  жінці зустрічалися залицяльники, але далі першого побачення справа не доходила.

Якось на дні народження подруги Алла познайомилася з чоловіком, який відразу запав їй в душу. Симпатія виявилася взаємною. Незабаром вирішили одружитися. Батьки Дмитра були не в захваті від майбутньої невістки: мало того, що старша від сина на два роки, так ще й розлучена. Добре, що хоч без дітей. Гучного весілля вирішили не затівати, просто розписалися та і все. Через рік Алла народила двійню. Життя було складним. Дмитра скоротили на роботі. Грошей постійно не вистачало. Батьки Дмитра вирішили організувати власний торгівельний бізнес. Коли трохи стали на ноги, то й Дмитра залучили. Алла не займалася комерцією, бо за двома дочками-близнючками ніколи і вгору було глянути. Та й господарство висіло на ній. Поступово сімейний бізнес став давати чималі прибутки. Купили гарний автомобіль, зробили ремонт. От тільки особисто для Алли Дмитро жалів грошей. Якщо їй щось треба купити, то змушена була питати дозволу в чоловіка, звітувала за кожну витрачену копійчину. Коли дочки пішли до школи, взагалі життя нестерпним стало. На роботі, у порівнянні з чоловіковими доходами,  Аллі платили мізер. Хотіла розрахуватись і допомагати вести бізнес чоловіку та свекруха аж ногами затупала від люті: «Коли ми тільки «розкручувались», моталися, як скажені, то ти на дивані відлежувалась, а тепер хочеш у наші гроші лапу запустити?!» Алла всю ніч проплакала. Що їй робити? Дітям, звичайно, всього вистачає, а їй так не хочеться економити на собі. Навіть колеги підмітили: «У тебе чоловік – бізнесмен, а ти і ланцюжка золотого не маєш, одні сережки, і ті з бабусиної скрині». Алла не знала, як бути далі. Так, вона любила Дмитра, заради нього терпіла косі погляди свекрухи. Але в Дмитровій душі давно оселилися гроші. Ранком Алла забрала дітей і знову повернулася до батьків. Ніхто її не зупинив…

У Алли почалося нове життя. Вона влаштувалася ще на одну роботу. Вдень – бухгалтер, увечері – офіціант. Допомагали батьки, отримувала аліменти на дівчаток. І в такому темпі кілька років. За цей час Алла встигла закінчити перукарські курси. То ж, підзбиравши кошти, відкрила власну перукарню.

Зачастив до Алли стригтись один клієнт. Все придивлявсь до неї. Якось  прийшов з букетом троянд, запросив на побачення. Алла не відмовилася, бо за останні роки вона відкинула в сторону особисте життя, але ж душа прагнула любові. Роззнайомилися. Павло – удівець, у нього вже дорослі діти, живуть окремо з власними сім'ями. Та це не означає, що життя закінчилося.  Почали зустрічатися. Павло оточив Аллу турботою та ніжністю, він зумів розпалити в душі жінки давно згаслий вогник кохання. Запропонував одружитися. Кілька днів Алла роздумувала, а потім все ж таки погодилася. Вона вже встигла полюбити Павла і їй так хотілося, щоб вони разом почали писати нову сторінку  в її житті…

Ольга ПРАВДИВЕЦЬ, смт Куликівка, Чернігівська область


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

© 2019 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/