В Україні, з огляду на російську гібридну агресію, активно створюють захисні механізми у сфері кібернетичної безпеки.
За повідомленнями британської телерадіомовної корпорації BBC, починаючи з 1 квітня в складі збройних сил Німеччини розпочав свою діяльність штатний підрозділ, призначений для відбивання хакерських атак, захисту військової інформації з обмеженим доступом, а також комп’ютерних програм керування зброєю. Наразі триває процес комплектування нового підрозділу. Заплановано, що його буде завершено до липня нинішнього року, а загальна кількість співробітників цього командування становитиме до 13,5 тис. осіб. Це кіберкомандування стане окремою організацією в структурі збройних сил Німеччини поряд із сухопутними силами, ВПС, ВМФ, медичним департаментом і допоміжною службою.
Таке рішення німецького уряду цілком зрозуміле. Адже кількість та обсяги хакерських атак й інших незаконних дій у сфері комп’ютерної безпеки в країні щороку зростають. І, зокрема, у військовій сфері. Крім того, вони досить потужні та зухвалі. Згідно з даними міністерства оборони ФРН, за перші дев’ять тижнів 2017 року на об’єкти німецької армії було скоєно близько 284 тис. кібератак різного обсягу та різної інтенсивності. Це рекордний показник за останні п’ять років, повідомляє український електронний ресурс «Лівий берег».
Найцікавіше, що німці цілком усвідомлюють, звідки ростуть ноги цього електронного бандитизму. У листопаді минулого року канцлер Федеративної Республіки Німеччина Ангела Меркель упевнено констатувала, що «…кібератаки з Росії вже стали частиною повсякденного життя». Як приклад, вона навела випадок з одним із найбільших стільникових операторів країни — Deutsche Telekom, котрий було атаковано з Росії, унаслідок чого близько 900 тис. його клієнтів залишилося без мобільного зв’язку.
— Такі кібератаки, або гібридні атаки, як вони називаються в російській воєнній доктрині, є частиною нашого щоденного життя, і ми повинні навчитися з ними боротися, — заявила тоді Меркель.
Підлила в цей вогонь оливи й німецька розвідка. Глава Федеральної розвідувальної служби Німеччини (БНД) Бруно Каль, аналізуючи можливості зовнішнього втручання в політичне життя країни, саме із цього приводу заявив, що пов’язані з Росією хакери можуть улаштувати кібератаки під час виборів у Німеччині (нагадаємо, незабаром у країні відбудуться парламентські вибори). І навіть цілий ряд німецьких політиків, що характерно — з різних політичних угруповань, також побоюються, що саме російські хакери можуть організувати в країні кампанію з дезінформації та зірвати вибори. Зважаючи на історію з американськими виборами, а також на шалену кампанію дезінформації, яку організували росіяни в сусідній Франції напередодні президентських виборів, ці побоювання й відповідна завбачливість німців зовсім не видаються безпідставними. А що в нас у країні роблять, аби запобігти такому розгулу електронного злочинства?
Для України таке «повсякденне життя», сповнене перманентними «братніми» електронними набігами на її інформаційно-електронний простір — то зовсім не новина. Ще до початку нинішньої гібридної агресії Росії проти нашої держави Україна мала змогу на собі протестувати можливості сусіда пхати свого довгого носа в сегмент усесвітньої електронної мережі та закриті електронні бази й сервери, зазнаючи майже регулярних хакерських атак із боку майбутнього агресора та окупанта (в окремі роки проникнення російських державних і недержавних хакерських угруповань на об’єкти юа-нету могло сягати кількох сотень на рік).
А з початком активної фази гібридної агресії ці хакерські прояви «братніх почуттів» із боку росіян набули зовсім очманілих та зухвалих напрямків та обсягів. Нагадаємо: протягом лише останніх двох років росіяни постійно атакували низку вітчизняних компаній, що генерують енергію, операторів стільникового зв’язку, електронних баз і серверів цілої низки державних установ (починаючи з Державної фіскальної служби, Казначейства й закінчуючи аеропортами та провідними інформаційними ресурсами країни). У всіх цих випадках слід був не просто помітний, а цілком однозначно вів на схід.
Зовсім не випадково під час свого нещодавнього візиту в Канаду Міністр оборони України генерал армії України Степан Полторак оприлюднив інформацію про те, що протягом лише останніх трьох років Росія здійснила понад 7 тис. кібернетичних атак проти України. Звісно, все це стосувалося передусім військової сфери: хакерські атаки на ресурси та об’єкти українського оборонного відомства з боку Російської Федерації набули регулярного характеру. Агресор у цьому сенсі атакує чи не щодня, випробовуючи на міцність відповідні вітчизняні системи захисту. Пробити їх удалося їм лише кілька разів.
Саме тому протягом останнього часу набула неабиякої актуальності проблема координації зусиль державних органів нашої країни в цьому напрямку та створення дієвих механізмів протистояння зухвалій електронній навалі з боку неадекватного сусіда, який прагне «…миру й тільки миру…», одночасно анексуючи та окуповуючи частину нашої території. Прикметно, що гостроту цього питання для України розуміють не тільки в нашій державі, а й наші закордонні партнери та союзники.
Нещодавно, за повідомленням прес-служби Державного концерну «Укроборонпром», в Україні за підтримки фахівців інформаційної безпеки НАТО, консультантів турецької компанії HAVELSAN та спеціалістів Національного технічного університету України «КПІ» створять єдиний центр із кібербезпеки. Компанія «Укрінмаш» (входить до складу «Укроборонпрому») вже розпочала підготовку до створення цього центру. Своєю чергою турецькі партнери з компанії HAVELSAN, яких буде залучено до цієї справи у сфері консультацій, уже мають досвід створення саме такого центру в Туреччині 10 років тому й готові допомогти Україні в рамках двосторонньої співпраці створити ще сучасніший його варіант.
Окрім того, наша країна в справі створення й подальшого розвитку цього центру пішла на досить неординарний крок, залучивши також на консультаційній основі до цієї справи команду «білих» хакерів DCUA під керівництвом Миколи Ільїна, які у світовому рейтингу кібербезпеки за результатами минулого року посіли перше місце.
Нині, як стверджують представники «Укроборонпрому», вже визначено чіткий план створення самого центру, і триває його початковий етап: збирають команду фахівців і профі у сфері кібербезпеки, яка власне й реалізовуватиме цей проект.
Костянтин МАШОВЕЦЬ, «Народна армія»
В Україні протягом тривалого часу діє Національний координаційний центр кібербезпеки (НКЦК). Він є робочим органом Ради національної безпеки і оборони України (РНБО). Центр забезпечує координацію діяльності суб’єктів національної безпеки і оборони України під час реалізації Стратегії кібербезпеки України.
Керівником чинного НКЦК за посадою є Секретар Ради національної безпеки і оборони України, секретарем — керівник структурного підрозділу Апарату Ради національної безпеки і оборони України, до відання якого віднесено питання кібербезпеки. Членами центру є представники суб’єктів сектору безпеки і оборони України у сфері кібербезпеки. Це перші заступники або заступники (до відання яких належать питання кібербезпеки) Міністра оборони України, начальника Генерального штабу Збройних Сил України, голови Служби безпеки України, голови Служби зовнішньої розвідки України, голови Національної поліції України, голови Національного банку України (за згодою), начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України, начальника Управління розвідки Адміністрації Державної прикордонної служби України, голови Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України.
Інформаційна безпека та кібербезпека є безумовними пріоритетами для країни, яка перебуває в стані гібридної війни, на цьому неодноразово наголошував Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов. За його словами, сьогодні Росія активно використовує кібернетичні технології для агресії не лише проти України, а і проти ЄС та США.
До того ж нині ворожі кібератаки спрямовано не тільки на державні інформаційні ресурси, а й на об’єкти стратегічної інфраструктури. Іще до них додається активізація кібершпигунства та кіберзлочинності.
За словами Секретаря РНБО України, перший етап створення надійного механізму протидії російській кіберагресії вже пройдено, сьогодні створюється потужна система захисту поки що тільки державних ресурсів, так звана Національна телекомунікаційна система. Проект витратний, але безальтернативний, оскільки завдання цієї системи — повністю захистити інформаційний ресурс критичної інфраструктури й держсектору від будь-яких кібератак.
