п`ятниця, 15 Грудень 2017   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно
Продукція підприємства з Ічні відома на всіх континентах планети

Продукція підприємства з Ічні відома на всіх континентах планети


Золотої осінньої пори на славній Полтавській землі, що дала світу класиків літературного слова Григорія Сковороду, Івана Котляревського та геніального Миколу Гоголя і нашого сучасника видатного поета Героя України Бориса Олійника, в мальовничому с. Каплинці Пирятинського р-ну, в сім’ї Павла Ілліча та Любові Макарівни Кияновських 30 жовтня 1957 р. народився син Віктор.

Шлях до успіху

30 жовтня реформатору і благодійнику з Ічні Віктору Кияновському виповнюється 60 років!
Зі шкільних років хлопець виявив велику любов до точних наук: хімії, фізики і, особливо, математики. Він залюбки міг усно розв’язати складну задачу. А від спілкування з різними формулами, геометричними теоремами та цифрами одержував велику насолоду.

Тож не дивно, що по закінченню в рідному селі 8 класів, юнак вирішив обрати професію бухгалтера. І у 1975 р. успішно закінчив Полтавський технікум м’ясної промисловості, і одержав направлення на Ічнянський завод сухого молока та масла, де і розпочав трудову діяльність рядовим бухгалтером, і назавжди поріднився із нашим містом.

Кияновський (2)

Оскільки, майже із тих пір, я особисто знаю Віктора Павловича, то, мабуть, маю право сказати своє слово про ювіляра, який нещодавно зустрів своє 60-річчя і 42 роки прожив у Ічні, а 34 із них – очолює підприємство, продукція якого відома на всіх континентах планети.

Молодий бухгалтер вельми полюбляв свою професію, було приємно спілкуватись із цифрами. А ще він прагнув глибоко розібратись в усіх процесах і тонкощах виробництва масла та сухого молока.

А працьовитість, допитливість, сумлінне ставлення до своїх обов’язків та великі організаторські здібності сприяли успішно працювати на посадах: бухгалтера, заступника головного бухгалтера, старшого економіста та головного бухгалтера заводу.

Збагачений великим практичним досвідом він успішно закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут.

Про великий професіоналізм та організаторські здібності Віктора Кияновського знали далеко за межами Ічнянщини.

І коли у 1983 р. постало питання – кого призначити директором заводу? – кандидатура 25-річного головного бухгалтера Кияновського виявилася незаперечливою.

Становлення

Відразу молодий керівник відчув, що відтепер він відповідає не лише за роботу підприємства, але й за долю кожного підлеглого. Треба було постійно вникати не тільки у невідкладні виробничі проблеми, але й в щоденні питанні життя трудового колективу, які інколи вимагали негайного вирішення. Батьки вчили сина робити людям добро, сімейне виховання постійно жило у серці молодого директора і завжди допомагало у подоланні різних труднощів та незгод.

Отже, незважаючи на молодість, директор зумів опанувати багатьма секретами керівництва заводом. Батьківські уроки навіть підказували шукати невичерпані резерви та можливості зниження собівартості продукції.

«Люблю робити людям добро, працювати так, аби моя рідна Україна швидше стала економічно багатою та могутньою державою», — Віктор Кияновсьикй
Підприємство діяло з 1965 р. і за два десятиліття чимало обладнання вже устаріло і вимагало заміни. Кияноський розумів: аби зробити докорінну реконструкцію заводу, треба досконало розбиратися не тільки в бухгалтерії та економіці, але і у світових досягненнях новітнього виробництва і, звичайно, в усіх тонкощах технологій переробки молочної сировини.

Він знав, що переробка молока потребує багато теплоенергії, отже не випадково цех, який виробляє теплоенергію, образно називають «серцем заводу». І заздалегідь придбав два потужних котли «ДЕ-10/13», кожен із яких за годину виробляв 10 тонн пари. А коли на завод прокладали газопровод, то за кошти підприємства газифікували четверту частину житла мешканців Ічні, що набагато покращило соціальні умови містян.

Готуючись до реконструкції, директор настільки все обміркував і стратегічно виважив, що не взяв у кредит жодної копійки, а зробив реконструкцію та перебудову заводу за рахунок підприємства.

Ефективна діяльність

Збудували цех по виробництву продукції з незбираного та знежиреного молока і в результаті забезпечили розфасованою молочною продукцію не тільки Ічнянщину та Чернігівщину, але й вийшли на ринок збитку сусідніх областей – Сумської, Харківської, Київської, і постачали продукцію до Львова, Миколаїва, Херсона, Генічеська…

До реконструкції завод за добу переробляв 165 тонн молока, з якого виготовляли 7 тонн вершкового масла і 7 тонн знежиреного сухого молока. А коли замінили обладнання та агрегати, то за добу стали переробляти 250 тонн сировини і випускати 11 тонн вершкового масла і 19 тонн нежирного сухого молока. Обновили чеськими механізмами і компресорний цех. А для довготривалого зберігання виробленої продукції, збудували нову низькотемпературну морозильну камеру, об’ємом 100 тонн, обладнану американською технікою.

Директор намагався, щоб завод не тільки нарощував виробництво продукції та обновляв і вдосконалював технічне обладнання, але й піклувався про підвищення заробітної плати і поліпшення житлових умов підлеглих.

Але з розпадом СРСР почалися економічні негаразди. У державі розпочався гармидер та інфляція. Стрімко зростали ціни на бензин, мастильні матеріали, енергоносії та молочну сировину.

Багато керівників промислових підприємств розгубилися і не знали, як вижити в таких умовах. Але Віктор Павлович добре розбирався в бухгалтерії, економіці і технології переробки молочної сировини. Він зумів так налагодити роботу підприємства, що зберіг завод, який вижив у хаосі, що охопив державу.

У 1991 р. він запропонував взяти у держави завод в оренду. Така новація позитивно позначилась на роботі підприємства. І вже починаючи з наступного року, завод потужно нарощував виробництво продукції і впевнено освоював зовнішні ринки збуту.

А у 1992 р. директор ініціював створення відкритого акціонерного товариства. Розробив проект статуту, подав на розгляд до відповідних інстанцій. Пропозиція реформатора з Ічні знайшла підтримку у влади. І у 1993 р. збори акціонерного товариства обрали Віктора Кияновського генеральним директором ВАТ «Ічнянський завод сухого молока і масла».

Керівнику заводу сухого молока вручили відзнаку імені Лесі Українки. Читайте ТУТ
Талановитий організатор та енергійний реформатор грамотно, уміло і ефективно провів приватизацію підприємства, обравши курс на збереження трудового колективу, збільшення виробництва продукції та розширення ринку збуту. Таким чином на реальних основах розпочалася докорінна перебудова господарської діяльності заводу.

З 2000 р. молоко по найвищим цінам на Чернігівщині заводу поставляють майже в усі райони Придесення та Роменський із Сумської і Пирятинський із Полтавщини.

Власникам корів акціонерне товариство надає безвідсоткові кредити і люди поступово розраховується молоком. І з метою створення на Ічнянщині племінного молочного поголів’я при заводі діє відділ зі штучного запліднення корів. Для кращого збереження молока, яке здає населення, в центральних селах установлені холодильні установки. Завод має свій автопарк, що налічує близько ста одиниць транспорту, більшість – молоковозів, це дає стабільно доставляти сировину на завод. Одержуючи чималі прибутки, підприємство виділило кошти, щоб збудувати в Ічні торговий дім «Браво», з відкриттям якого було працевлаштовано понад 50 осіб, а взагалі, за останні роки кількість робочих місць на підприємстві налічує 578 працівників.

Вироблено товарної продукції в порівняних цінах у 2015 р. на 310204,7 тис. грн. а 2016 року на 314003тис. грн.

Усе своє свідоме життя Віктор Павловича постійно наполегливо вчиться, він завжди у творчих пошуках. З метою запозичення кращого досвіду побував у Італії, Польщі, Румунії, Франції, Югославії.

А у 1995 р. їздив до США, де майже місяць стажувався у Майямському університеті, відчутно поповнив свої знання з маркетингу та менеджменту. Вчився, як раціонально використовувати кожен літр молока і вигідно продати на ринку збуту, а в разі потреби – зуміти захистити інтереси свого підприємства від конкуренції.

Згідно з чинним законодавством у 2002-му підприємство було перейменовано у публічне акціонерне товариство (ПАТ) на чолі із головою правління Віктором Павловичем Кияновським.

Добрі справи Віктора Кияновського

Сьогодні Ічнянський ПАТ входить у 10-ку найкращих молочних промислових підприємств в Україні. Своїми смаковими якостями ічнянська продукція відома в усьому світі. Її охоче закуповують країни Азії, Африки, Близького Сходу, Азербайджан, Польща, Латвія та багато інших держав.

Такі успіхи на світовому ринку – невипадкові. Це результат щоденної наполегливої праці Віктора Павловича. Його чутлива рука постійно на пульсі роботи підприємства. Він ніби диригент великого оркестру, вміло й ефективно керує злагодженим колективом заводу.

Робочий час Віктора Павловича розписано по місяцях, тижнях, днях, годинах, хвилинах. Комп’ютер підказує, які справи потрібно зробити щодня, щогодинно, а, можливо, й терміново усунути певний виробничий недолік.

Більше 15 років В. Кияновський займається благодійністю, опікується будинком ветеранів у с. Крупичполе Ічнняського р-ну, обласною дитячою лікарнею, будинком дитини «Надія» в м. Прилуки, надає матеріальну допомогу школам, лікарням, дитячим дошкільним закладам, монастирям та храмам, воїнам сил АТО, окремим громадянам на лікування хворих. Він президент молодіжної громадської організації «Спортивний клуб «Берег» з кікбоксингу, опікується дитячою футбольною командою.

В ході благодійної діяльності відремонтовано 3 дитячі дошкільні заклади, постійно надається продукція будинку ветеранів, придбано для воїнів сил АТО форму, бронежилети.

Завдяки його сприяння на всю Ічню сяють дві маківки Свято-Преображенського храму.

За підсумками 2016-го, тренер спортивного клубу «Берег» Олег Кравець визнаний найкращим тренером України. Адже дякуючи благодійнику Віктору Кияновському та тренеру О. Кравцю нашу Ічню добре знають у боксерському світі, вихованці спортивного клубу гідно виступають на Міжнародних змаганнях різного рівня і пропагують Україну.

Віктор Павловича говорить: «Здорова дитина – успішна країна». Він за те, щоб наші діти не тинялися безцільно вулицею в пошуках якихось сумнівних пригод, а у клубі хлопці і дівчата розвивали спортивні навички і досягали високих результатів на спортивних змаганнях усіх рівнів.

Завдяки вихованцям клубу «Берег» Чернігівська область у 2015 р. вперше посіла І командне місце в Україні з боксу. Кароліна Махно – срібна призерка чемпіонату Європи і світу, а Катерина Роговець – здобула бронзову медаль на цих змаганнях. Десять спортсменів ічнянців входять до Національної збірної України з боксу. Віктор Павлович підтримує і знамениту спортсменку з кульової стрільби, нашу землячку Олену Костевич, олімпійську чемпіонку та призерку Олімпійських ігор, чемпіонку світу.

Варто згадати, що не залишається поза увагою і сільська молодь. За активної підтримки благодійника діють дві футбольні команди: «Росток-Ічня» та «Росток-Надія». Кияновський шефствує і над футбольною командою «Зірка» сусідньої військової частини. Коли розпочалися воєнні дії на сході України, підприємство постійно надає фінансову та продуктову допомогу учасникам АТО і безкоштовно передали 4 транспортних засоби. Підприємство активно підтримує місцевий волонтерський рух. Тільки у 2015 р. виділено 180 тис. грн.

Віктор Павлович активно підтримує місцевих літераторів, зокрема, учасників районного об’єднання літераторів «Криниця». Завдяки йому видано близько 100 книжок різних жанрів. Піклується благодійник і про видання літературно-мистецького альманаху «Ічнянська криниця». Уже 5 рік він фінансує книгу досліджень «Сузір’я талантів», де оприлюднено творчі біографії видатних земляків-митців і дарує видання випускникам шкіл району.

У 2016 р. профінансував книгу Олесі Реути «Ічнянці в АТО (сто бійців)», в якій оприлюднено спогади воїнів, уродженців нашого району та їхню участь у визвольній війні українського народу проти російських окупантів.

У 2016 р. актив районного об’єднання літераторів «Криниця» запросили на творчий звіт до Національної спілки письменників України. І у тому залі, де свого часу звучали голоси С. Васильченка, П. Тичини, М. Рильського, О. Довженка, О. Гончара, ічнянські літератори читали свої твори. А поїздку до столиці профінансували Віктор Кияновський та Микола Вощевський.

До почестей без хизування

Пишу ці рядки і згадалось мені, як, майже 30 років тому, разом із Віктором Павловичем ми споруджували в Ічні пам’ятник письменнику-земляку Анатолію Дрофаню, а із наближенням 90-річчя від дня народження письменника на будинку, де він жив і працював встановили меморіальну дошку. Клопоталися ми із В. Кияновським і про встановлення меморіальної дошки на приміщенні Бурімської сільської школи, яку в 1941 р. закінчив наш земляк Петро Басанець.

Виробничі успіхи заводу та велика безкорисна благодійна діяльність Віктора Павловича створили йому велику повагу й авторитет.

З 1983 р. його обирають депутатом міської, районної ради. Він депутат Чернігівської обласної ради 4-х скликань. У 2000 р. удостоєний звання лауреата Міжнародного Відкритого Рейтингу популярності та якості товарів і послуг «Золота Фортуна». У 2006 р. – звання заслуженого працівника промисловості України.

За активну участь в громадській життєвій і меценатській діяльності, що помітно сприяє у розвитку в нашому районі освіти, культури та спорту у 2014-му Віктор Павлович Кияновський відзначений званням Почесного громадянина Ічні. А із 2015 р. за велику благодійну діяльність і вагомий внесок у розвиток української літератури, культури й духовності, він відзначений міжнародними літературно- мистецькими відзнаками ім. М. Гоголя «Тріумф», ім. Г. Сковороди, ім. П. Куліша та медалями С. Мазепи та О. Довженка – Міжнародної літературно-мистецької Академії України.

За плечима Віктора Павловича 42 роки самовідданої праці на Ічнянському заводі. З них, 34 він очолює підприємство і має репутацію керівника, який дотримується слова та взятих на себе зобов’язань.

За самовіддану працю й уміле та ефективне керівництво підприємством Віктор Павлович має чимало різних почесних відзнак. Але залишився скромною і щирою людиною. Як керівник, він ніколи не давив своїм авторитетом підлеглих, не хизувався своєю владою, не возвеличував одних і не тиснув на інших. Завжди намагався бути уважним та доброзичливим до своїх відвідувачів та працівників заводу.

Поважають і люблять

Мабуть, не дуже багато на Україні людей у чиїх трудових книжках за все життя є запис лише одного підприємства. Цікаво, що така відмітка і у його дружини Ольги Миколаївни, адже усе своє життя вона працювала майстром цеху виробництва масла, звідси і пішла на пенсію за віком.

Чудове подружжя назавжди поріднилися із Ічнею, тут у них народилися дві доньки Юлія і Вікторія, тут дівчата виросли, закінчили школу звідси пішли у широкий життєвий шлях. Батьки їм дали вищу освіту, старша Юлія пішла батьковою стежкою і працює економістом, а Вікторія юристом.

Віктор Павлович та Ольга Миколаївна діждалися онуків, трьох гарненьких дівчаток: Дашу,Варю і Кіру.

У районі Віктора Павловича дуже поважають і люблять, тягнуться до нього, як до мудрого і справедливого керівника. Нашому місту вельми пощастило, що тут виросла і змужніла неординарна та яскрава особистість, талановитий організатор, реформатор та щирий благодійник.

Віктор Кияновськийі у дитсадку №3 в Ічні

Не можу не згадати, що свого часу в Ічні успішно працювали спиртовий та консервний заводи, де виробляли високоякісну продукцію й відправляли за кордон. Але коли в державі розпочався хаос, то на тих заводах не знайшлося такого лідера-реформатора, як В. Кияновський, котрий би зумів згуртувати навколо себе людей та повести шляхом збереження підприємства. І, як наслідок, два наші високопродуктивні потужні заводи безславно припинили своє існування.

Заради рідного краю!

Віктор Павлович постійно у творчих пошуках і шукає резерви та можливості, щоб випускати продукцію, яка зможе конкурувати на ринках збуту.

Він знає, що аграріям в багатьох державах надають дотації і вони перебувають у кращому становищі ніж наш завод. Отже, котельний цех нашого заводу він переобладнав під споживання 85-95 відсоток торфу, котрий виготовляється на Чернігівщині, що значно здешевлює енергозабезпечення підприємства.

Віктор Павлович народився і виріс у селі. Він щиро відданий Україні. І говорить: «Ми живемо у надто складний час для нашої економіки, для виробництва та бізнесу, тому що держава не приділяє належної уваги розвитку аграрного сектора. У багатьох країнах світу підтримують аграріїв, виділяють дотації, але українське село позбавлене такої можливості. І замість того, щоб матеріально підтримувати аграріїв урядовці планують продати землі. Але село і ми категорично проти такої політики. Адже з продажем землі ми можемо втратити державу. Ми повинні берегти і цінувати найдорожчий скарб нашого народу – землю. Адже 25 відсотків світових запасів чорнозему знаходиться у нашій державі».

У Віктора Павловича є улюблений вислів: «Люблю робити людям добро, працювати так, аби моя рідна Україна швидше стала економічно багатою та могутньою державою».

Ічнянці вельми пишаються, що продукція нашого заводу знана на всіх континентах планети, її експортували майже до 40- а країн світу.

І якщо в нашій державі буде більше таких умілих керівників-реформаторів, як Віктор Павлович Кияновський, то й Україна буде економічно багатшою, а народові житиметься значно краще.

30 жовтня 2017 р. виповнилося 60 років від дня народження голові правління ПАТ «Ічнянського заводу сухого молока і масла», великого реформатора, мудрого керівника і насамперед щирої та доброї людини Віктора Павловича Кияновського. Уся Ічнянщина щиро віншують ювіляра.

Дякуємо за Вашу натхненну працю та Ваше уміле керівництво очільника знаного в усьому світі підприємства.

Зичимо Вам міцного здоров’я та активного довголіття.

З роси й води Вам!

Станіслав Маринчик,

м. Ічня, Чернігівщина


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

© 2017 БІЛА ХАТА Чернігівська інтернет-газета
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/