Четверг, 28 марта 2024   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно
Петро Антоненко: Вишні мого дитинства

Петро Антоненко: Вишні мого дитинства


Моя мама Оксана Василівна, на жаль, вже не побачила ці черешню і вишню... То я пригадав дві наші чудові українські пісні. Анатолій Горчинський: «Росте черешня в мами на городі, стара-стара, а кожен рік цвіте». І «Мамина вишня»: музика нашого земляка Анатолія Пашкевича, слова Дмитра Луценка: «Радо мене зустрічала мамина вишня в саду».

В грудні буде 30 років, як мама відійшла у вічність. Тато, Яків Гнатович, ще на 5 років раніше. А цим двом деревам десь трохи за 10 років. Але у дерев, як і у людей, покоління йде за поколінням. І мабуть, це доньки чи внучки тих вишень моїх батьків, значить, мого дитинства. І ростуть вони на цьому ж нашому обійсті, біля тої ж нашої хати, якій 65 років. Це моє село Авдіївка, Куликівського, нині Чернігівського району.
Цю черешню і цю вишню посадила моя єдина рідна сестра Ніна, котра впокоїлась 10 років тому у Мінську, де й прожила 40 років, власне, все доросле життя. Останні свої роки вона постійно літувала вдома, тобто у нашій батьківській хаті. Ніна дуже любила природу, сад, город, квіти, розбиралася в цьому. Посадила й інші дерева. Зокрема, чудовий персик, який 8 років тому почав родити. Торік на ньому було десь 120 здоровенних персиків (точно порахувати було непросто).
На зображенні може бути: дерево, природа та небо
Звісно, садили й садимо ми всі. На цьому фото, біля хати, 4 сливи, які я посадив. Дивовижне дерево. Садив всього 4 роки тому, а вже два попередні літа плодоносили. І сливи чималі, не сині, хоч і ті смачні, а крупні, сизуваті.
До речі, зліва на фото трошки видно в`язи. Їх там два. Один я посадив, коли мені було 7 років, тобто давненько. Цих дерев, особливо старих, великих, уже не так багато. Говорять, вони дуже чутливі до чистоти довкілля. У нашому селі в`язи ще є.
Є на нашому обійсті ще і дві батькові яблуні, яким уже понад 50. Родять. Одна – путівка, знаменитий старовинний сорт, яких уже мало в наших садах. На іншій одразу два сорти, а було чотири: два всохли за понад півстоліття. Чотири, бо мій батько любив і вмів експериментувати, щепити. І нарешті знаменита батькова шовковиця, яку він садив, щось щепив. Одна така на все село. Це точно, бо з усього села ходять-їздять їсти. Чому я дуже радий, бо й гуртом ми ледве споживаємо десь 10 % ягід величезного дерева, а 90 осипаються на землю або з`їдаються пташками. Тому запрошую на цю унікальну, здоровенну, солодку шовковицю. Перевага цього дерева – воно родить не одномоментно, а цілих 2 місяці: червень і липень.
Щодо вишень, моїх улюблених дерев. То ось таких, «в соку плодоношення», 6 штук. Є менші, є зовсім малявки, які відростають самі, від більших дерев. Я їх розсаджую і вже не придумаю, куди тулити. І що цікаво. Навіть ті кілька дерев, які розсадив восени, навіть двоє, теж маленькі, пересаджені ось весною, вже зацвіли! Не лише одне з кращих, а й найбільш невибагливе дерево українського саду. Не марно ж, «Садок вишневий коло хати…»
Є і все інше. А позаяк навіть моя чимала рідня (одних онуків сім) не спроможна все спожити свіжим (у мене ще ж і 8 соток саду в Куликівці), доводиться консервувати, закривати. Я таки навчився. Торік у себе в селі власноруч закрив 40 трилітрових банок компотів: вишні, сливи, алича, абрикоси, яблука, виноград, шовковиця. Дещо комбіновано, наприклад, яблука з виноградом або шовковицею. Банок 30 ще в погребі, роздаю.
Отож, запрошую всіх друзів по Фейсбуку передусім на вишні, кінець червня – липень, і на два місяці шовковиці. І на все інше.
Це на додачу до справжнього поліського курорту нашого села: Десна, озера, луки, ліси. І це все за 40 хвилин від Чернігова, і навіть за браком власного транспорту – 5 рейсів автобусів на день.
Торік я зробив гарний ремонт у хаті. Тепер у її двох кімнатах, на печі, на горищі хати, на горищі хліва на сіні (це вже номер люкс) можу одночасно прийняти десь чоловік 20.
Петро Антоненко


Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

© 2024 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/