Не зглянешся, як скоро густою червінню, кольором військової аристократії запалає луг… Дивишся на нього, і немов хто розіслав княже корзно — плащ, цвітуть конюшини (рос. «клєвер»). Ми так звикли до цієї буденної рослини, що навіть не задумуємося над її дивовижною цілющістю. А між іншим, усі конюшини (а їх аж п’ять видів) мають доволі потужну сечогінну, відхаркувальну, потогінну, протизапальну та протимікробну дії. Особливо помітна в цьому переліку конюшина повзуча, біла, або головатень, як її в народі називають. Вона зупиняє як внутрішні, так і зовнішні кровотечі, чудовий збадьорювач і антиотруйний засіб. Проте більш популярна в народі конюшина лучна — красноголовець.
Інколи “доброзичливці” кпинять, мовляв: “Цей Просяник усе переписує з книжок!” У цьому є доля правди. Звертаюсь до довідників, коли потрібно підкреслити склад рослини, бо ж тільки потужні науково-дослідні інститути мають свої лабораторії. Рецепти ж принципово стараюсь навести лише ті, що взяті з народних вуст. Із цього й почну. Колишній вісімдесятирічний пасічник колгоспу ім. Орджонікідзе Василь Петрович Петренко при запамороченні, болях голови, шумі у вухах (атеросклероз судин головного мозку) з успіхом користується настоянкою квіту з конюшини дикої (лучної). Суцвіття в неї велике, довгувате, бурячкове, більше, ніж у конюшини посівної. Беруть свіжі квіти, наповнюють літрівку, заливають, щоб покрило, міцною горілкою. Вгортають в темну тканину, ставлять у шафу на два тижні. Вживають по 20 мл перед сном раз на день. Три місяці. Щомісяця робити 10-денну перерву. Лікування проводити щороку.
Болі в суглобах. Квіти липи й конюшини порівну. Засипати в торбинку та прокип’ятити 5 хвилин. Настояти 10 хв. Прикласти, як терпимо охолоне, на ніч до хворих суглобів. Закутувати целофаном, вовняною хусткою чи смухом. Припис записаний від колишньої свинарки колгоспу ім. Орджонікідзе Катерини Іванівни Горбатенко.
Бронхіальна астма. Взяти порівну квіти гречки, конюшини лугової, квіти чи листя підбілу та лист подорожника — 1 ст. л. на 300 мл окропу. Настояти 1 годину вкутаним. Випивати протягом дня теплим, ковточками. При астмі добре допомагає одна-дві затяжки із сухого листя дурману. Приписи записані від пасічника зі Смолового Михайла Івановича Шевченка.
Гіпертонія. 6 ст. ложок конюшини лугової (посівної) на 1 літр окропу. Настояти годину вкутаним. Пити як чай протягом дня. Можна додавати по ложці глуху кропиву та квітки глоду. Рецепт Марії Григорівни Кот із Терешихи.
Цукриця (діабет). 1 ст. л. конюшини лугової на 300 мл окропу. Настояти годину. Денна частка — 2 склянки. Чергувати з чорницею. Фронтовик Іван Кирилович Цюпка з Талалаївки.
Наголошую, що конюшина лучна цінніша за посівну. В нашій хаті її, як зазвичай, використовували при всіх грипових захворюваннях у суміші з малиною, квітами липи як потогінне, жарознижувальне та сечогінне. Із безперечним успіхом.
Цю рослину п’ють при нервових розладах (можна з коренем валеріани), мігрені, захворюваннях нирок і сечового міхура, гіперацидних гастритах (запалення стравоходу з підвищеною кислотністю). Міцним настоєм усіх конюшин промивають довгонезаживаючі рани.
Рослина належить до зіль Перунового кола. Мабуть, за властивістю загоювати рани, зупиняти кров.
Іван ПРОСЯНИК, збирач лікарських трав, с.Курінь, Бахмацький район
