Вторник, 16 апреля 2024   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно

На його вустах назавжди закарбувалася усмішка...


УткінХтось у свій час сказав, що людина вмирає не тоді, коли перестає битися його серце, а тоді, коли про нього забувають ті, хто його любили. Це можна точно віднести й до розвідника з Чернігівщини, який поліг у бою, захищаючи цілісність України.

nagradigosukrorden_ukrУказом Президента України від 27 листопада 2014 р. резервісти батальйону спеціального призначення «Донбас» військової частини Північного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України, які поклали життя під час війни з проросійськими сепаратистами на теренах Донбасу, нагородженні орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Серед них і командир розвідувального відділення старшина резерву Олександр Анатолійович Уткін із Чернігівщини.

Сашко народився 7 листопада 1970 року в селі Подище Прилуцького району, а згодом батьки переїхали на Менщину.

Проживав у місті Славутичі Київської області, бо працював на Чорнобильській атомній електростанції вахтовим методом.

Після проходження строкової військової служби Олександр деякий час служив в одному зі спецпідрозділів СБУ, останнім часом працював майстром-будівельником, жив у Славутичі. З початком неоголошеної війни на сході України добровольцем став до лав резервістів «Донбасу», очоливши розвідувальне відділення, відзначився в багатьох боях. Знайомі Олександра добре пам’ятають, коли йшов на схід, то говорив, що він там має бути обов’язково, бо захищати Батьківщину – свята справа.

Позивний у 43-річного старшини резерву Олександра Уткіна у «Донбасі» був «Колдун». Військові побратими Олександра кажуть, що він один із найкращих розвідників батальйону, добрий товариш, надзвичайно оптимістична людина, з вуст якої навіть у скрутних ситуаціях не сходила усмішка.

Загинув 20 серпня 2014 року під час бою біля міста Іловайськ Донецької області.

Олександрові, що не встиг створити власної родини, разом із родичами та бойовими побратимами як рідному віддали останню шану жителі міста Кролевця, що на Сумщині, де живе його рідна сестра Ірина, та громада села Киселівки Менського району Чернігівщини, де після панахиди у храмі герой знайшов вічний спокій.


Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

© 2024 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/