Четвер, 18 Липень 2019   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно

Людина-легенда з позивним «Упир» тричі повертався з пекла


 У вузьких колах кулеметник Ігор Гофман із позивним «Упир» — людина-легенда. Немолодий, скажу вам, чоловік, власник будівельного підприємства.

Загалом він був «непризивним». Проте після Іловайська його, як він сам каже, «перемкнуло», й він пішов до військкомату. Комісар подивився його папери і промимрив, що людині з такими даними на фронті не місце. Та «Упир» затявся: «Все одно на війну піду, хоч би й у добровольчий батальйон». Зрештою комісар таки виписав чоловіку новий військовий квиток і відправив воювати.

Так він потрапив до третьої роти 93-ї бригади. На донецькому летовищі він побував тричі — захищаючи старий термінал, вежу управління та будівлю пожежної частини. Ігор рвався туди, щойно оклигував після численних контузій.

Вперше він заїхав на летовище з третьої спроби. Машини виходили з ладу, їх розстрілювали, водії блукали. З двох БМП дійшла одна. Тому на новий термінал хлопців приїхало лише семеро — одне відділення. Вночі вони перебралися у старий термінал. Хлопці там уже місяць трималися, були морально і фізично виснажені.

На другу добу перебування «Упиря» в старому терміналі почалась атака ворога. Інтенсивна перестрілка тривала із самого ранку до пів на дев’яту вечора. Побратими, бачачи, наскільки ефективно Ігор веде вогонь, поставили біля нього ящик із патронами, а один з хлопців перебував поруч і споряджав йому магазини. Він бив одиночними на упередження, аби ворог не вистрелив з РПГ чи не кинув гранату. Коли за годину від втоми на правій руці вже не згиналися пальці, він змінив руку. Під вечір кулемет заклинило, і йому передали інший.

А «рубився» він, як потім дізналися хлопці, із загоном спецпризначення ФСБ Росії «Вимпел». Розвідка потім доповідала командуванню, що захисники терміналу після підходу відділення «Упиря» знищили 25 спецпризначенців.

А пізніше Гофман ледь не згорів у вежі управління й дивом уцілів у будівлі пожежної частини під вогнем танків, коли загинуло чимало його товаришів. Серед них і заступник командира взводу Ігоря Слава Лисенко із позивним «Колюня», який вивів взвод із оточення під Іловайськом.

Одного дня в середині грудня «сепари» попросили повернути тіла їхніх загиблих. Вони сказали, що не будуть стріляти 20 хвилин, аби українці зібрали трупи їхніх колег та поміняли їх на тіла наших. У бойовиків залишалося тіло гранатометника Олега Нетребка, яке хлопці не змогли витягти через завал, тому ніхто з наших не вагався.

«Упир» із побратимами знайшов чотири трупи росіян — одного десантника та трьох танкістів. При них були золоті речі, прикраси. Гофман зробив опис знайденого і все повернув «сепарам». Та бойовики цього не оцінили, ще й поскаржилися, що наших загиблих вони віддають у красивих мішках, а своїх отримують загорнутими у шматки целофану. Але, окрім волонтерського целофану, в українців більше нічого не було…

«Упиря» 2015 року демобілізували. Він по-новому налагодив роботу своєї фірми і знайшов собі тямущого заступника. І за рік молодший сержант Ігор Гофман вже знову був у армії — на посаді командира бойової машини-командира відділення.

Андрій МІХЕЙЧЕНКО, «Народна армія»

Нещодавно «Народна армія» започаткувала проект, який, за творчим задумом, має стати для широкого загалу українців новим об’єктивним джерелом інформації про маловідомих справжніх героїв.
За умовами конкурсу «Розкажіть про героя свого підрозділу» бажаючий має написати про побратима зі взводу, роти, батальйону, якого він вважає героєм і непересічною особистістю. До розповіді про героя слід додати світлини з передової.

Найкращі історії розміщуються на сторінках друкованого органу Міністерства оборони України «Народна армія». Свої розповіді надсилайте на поштову  (м. Київ, вул. Мельникова 24) або електронну адресу n_army@army.kiev.ua редакції з позначкою «На конкурс».

Сьогоднішня розопвідь про свого побратима від бійців 93-ї окремої гвардійської Харківської механізованої бригади.

 

 

 


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

© 2019 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/