Четверг, 28 марта 2024   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно

Люди правди: Мілена Рудницька


Мілена Рудницька (1892—1976) – громадський та політичний діяч, посол до польського Сейму в 1928—1935 роках. У 1933-му стала заступницею голови Громадського комітету рятунку України, створеного після пастирського послання Андрея Шептицького «Україна в передсмертних судорогах».

Значною мірою саме завдяки її зусиллям Йоган Людвіг Мовінкель виніс питання Голодомору на розгляд Ліги Націй.

Мілена народилася у відомій на Галичині родині Рудницьких у Зборові (тодішня Австро-Угорська монархія, нині Тернопільщина). Освіту отримала у Львівському та Віденському університетах. Маючи диплом учителя філософії та математики, у Відні працювала над матеріалами дисертації «Математичні основи естетики Ренесансу». Вийшла заміж за адвоката Івана Лисяка, знаного економіста та журналіста-редактора. В роки Першої світової війни їхній дім у Відні був центром зустрічей української політичної та культурної еліти. У 1927 році у Відні народився єдиний син, який стане пізніше видатним українським істориком, – Іван Лисяк-Рудницький.

Своє життя Мілена присвятила українській громадсько-політичній роботі, стояла біля витоків українського феміністичного руху. Жила в різних містах Європи: Львові, Відні, Кракові, Женеві, а також у США.

РудницькаУ 1928 році Мілена Рудницька стала головою Союзу українок та делегатом до польського Сейму від Українського національно-демократичного об'єднання. Після заклику Андрея Шептицького політичні кола західноукраїнського суспільства спрямували свої зусилля на те, щоб проінформувати про Голодомор політикум Західної Європи та організувати допомогу населенню УССР, для чого й був створений Громадський комітет рятунку України.

Це був демократичний хід у добу мілітаризму. Відповідними були й заходи – звернення до закордонних інституцій. Робота проводилася у двох напрямках: офіційним зверненням передували зустрічі та розмови в кулуарах. Комітетові допомагав уряд Української Народної Республіки в екзилі, окрема, Олександр Шульгин представляв докази Голодомору в Парижі на конференції міжнародної організації комбатантів, потім у Люксембурзі в серпні 1933 р. Таким чином, одержавши підтримку деяких впливових політичних європейських діячів, Комітет мав надію донести справу Голодомору на розгляд Ліги Націй.

Мілена Рудницька була неофіційним послом та одним із головних переговорників від Комітету. Їй вдалося приватно зустрітися із головою Ради Ліги Націй Йоганном Людвігом Мовінкелем та переконати його підтримати позицію українців. Хоча Мовінкель 4 рази виносив питання Голодомору на голосування, із 14 країн-учасниць лише три висловилися за допомогу українцям – Ірландія, Італія та Німеччина. Західна Європа тоді була зацікавлена у співпраці із Радянським Союзом проти гітлерівської Німеччини...

Ромен Ролан так прокоментував тему Голодомору: «Я цього не хочу слухати, моїм обов'язком є поборювати ближче й більше лихо, я поборюю гітлеризм».

Мілена Рудницька померла у Мюнхені в 1976 році, згодом її прах перепоховали на Личаківському цвинтарі у Львові. 

Прес-служба Українського інституту національної пам’яті


Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

© 2024 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/