Дискусія довкола мораторію якось традиційно рухається в напрямку «що поганого може статися, якщо мораторій скасують».
Однак таке ж право на життя має й інше запитання: «Що поганого може статися, якщо мораторій НЕ скасують»,– однак можливістю дати на нього відповідь політики практично не користуються, хоча й критикують «ситуацію, що склалася». Щоб відповісти на це запитання, варто подивитися, які тенденції «породив» мораторій за 16 років свого існування, аби спрогнозувати, які з них будуть поглиблюватися, якщо мораторій продовжити, – і до яких результатів це призведе.
Власне, такий хід думок запропонував і прем’єр Володимир Гройсман під час засідання уряду 7 червня: «Можна все залишати, як є. Хай латифундисти, олігархи, які мають по 500, по мільйону гектарів землі – хай живуть, як живуть сьогодні. А що буде робити український фермер і селянин? Отримувати мізерну орендну плату за це? Я категорично не згоден із цим».
Отже, що сталося за час дії мораторію?
1. Поява і зміцнення агрохолдингів
Саме завдяки забороні власникам продавати землю, тобто через те, що у власника немає іншої альтернативи, крім як задешево здавати в оренду, агрокомпанії змогли акумулювати великі за площею земельні банки. Аналітики наводять статистику: хоча господарську діяльність в АПК ведуть понад 50 000 компаній, ринок є монополізованим – 100 найбільших компаній орендують 6,5 млн. га орної землі (20% загальної площі земельного фонду). При цьому, 10 найбільших компаній орендують від 125 до 654 тис. га.
Процес монополізації триває й зараз, причому щодня, – стверджує економіст IMF Group Ukraine Григорій Кукурудза. За його даними, у 2005—2017 кількість агровиробників з питомою вагою земельного фонду понад 10 тис га виросла з 8 до понад 17%.
По суті, пишуть аналітики, існування мораторію сприяє розвитку агрохолдингів, адже лише вони мають доступ до фінансових ресурсів. Зокрема, акції агро холдингів зараз котуються на міжнародних біржах, що дозволяє їм залучати кредити за міжнародними ставками, які значно нижчі за українські. Малі та середні фермери, не маючи можливості використати землю як предмет застави, практично взагалі не мають доступу до кредитів.
2. Поглиблення сировинної орієнтації агроекспорту
Це стало наслідком переважних умов функціонування агрохолдингів в Україні та
обмежених можливостей для розвитку малого та середнього фермерства, яке традиційно зосереджується на переробці та створенні доданої вартості.
«Зараз експорт українського агросектору високий, але це в більшості сировинний експорт, каже експерт Групи стратегічних радників з підтримки реформ в Україні Александер Шкурла.– Можна сперечатися, добре чи ні. Бо країни, які експортують нафту, намагаються обмежувати її виробництво, щоб утримувати ціну. Але якщо збільшувати виробництво до безкінечності – падатиме ціна. Тому зараз треба думати про зміну структури українського с/г виробництва. Для прикладу, частка рослинництва в Україні – 70% об’єму с/г виробництва (у Німеччині – 52%), а це означає, що занедбане тваринництво, зникають пасовища, кожен 4-й га ріллі закислений, бо аграрії використовують не органічні добрива, а азотні. Інвестиції в
тваринництво порівняно довго окуповуються; якщо ринок заснований на оренді, то нема впевненості, що ці оренди будуть поновлені. Після запровадження ринку сільгоспземель слід прогнозувати підвищення частки тваринництва».
Сировинна орієнтація впливає на курс гривні. «Не все так добре з тим, що 42 % від експорту забезпечує агросектор,– зазначає Григорій Кукуруза.– Хочу нагадати, що влітку на світових ринках була криза сировинних товарів, у нас зменшилося виробництво зернових на 30%, і тут же ми побачили в серпні, що долар зріс з 24 до 26,5 грн. Оце і є сировинна реальність України».
3. Втрата чорноземів
Якщо грунт втрачає органіку – він стає «менш чорноземним». Грунт із 2,4% гумусу чорноземом вже не вважається. 100 років тому цей показник в українських грунтах
становив 13-14%, а за останні декілька років, стверджує Григорій Кукуруза, «упав із 3,36 до 3,14%». Окрім того, деградованих грунтів в Україні, за різними даними, від 20 до 40%.
В орендаря (який переважно і виступає за умов мораторію в ролі користувача землі) немає економічної мотивації вкладати кошти у «здоров’я» землі, яка через рік-два йому не належатиме. Частина взагалі може діяти за принципом «після нас – хоч потоп»– беручи по максимуму та не замислюючись, що буде після завершення договору оренди. Є й об’єктивна причина – втрата тваринництва (про причини – далі). «Щороку ґрунт втрачає по 400–500 кг органіки з гектара, а відновлювати ці втрати нічим. В Україні використовують переважно мінеральні добрива, органічних просто немає. Якщо раніше тваринництво давало їх по 270 млн т на рік, то сьогодні – тільки 20 млн», – констатує Святослав Балюк, директор ННЦ «Інститут ґрунтознавства та аргохімії ім. О. Н. Соколовського». Однак і мінеральних, за даними НААНУ, зараз вноситься приблизно втричі менше, ніж у 1990-х.
4. Стагнація тваринництва, садівництва та інших видів агровиробництва, які вимагають довгострокових інвестицій
За умови повноцінної власності на землю набагато безпечніше інвестувати у сільгоспкультури з відносно коротким періодом окупності («виростив-продав»), скажімо, в зернові, аніж у проекти з тривалим періодом окупності. Інвестувати в останні – якщо земля орендована – охочих все менше. За статистикою, у період з 2004 по 2012 рік Україна втратила до 43 000 га площ багаторічних культур.
Як це вплинуло на доходи фермерів? Аналітики порівняли різницю між доданою вартістю багаторічних та однорічних культур. За даними 2012 року, прибутковість у першому випадку становила $1770, у другому– $770 на 1 га. Тобто через те, що малий фермер не ризикує інвестувати у багаторічні культури, він щороку втрачає приблизно $1000 прибутку лише з 1 га.
Важливо, що найбільше від цього втрачають саме малі фермерські господарства – у великих господарств площі однорічних та багаторічних культур відрізняються несуттєво. Причина в тому, що великі агропідприємства можуть забезпечити кращий захист своїх прав як орендарів – через політичну владу та кращий доступ до юридичних послуг.
Аналогічна ситуація з інвестуванням і у виробництво молочної продукції, овочівництво, обладнання теплиць та систем зрошування. Там також від незахищеності майнових прав орендарів найбільше потерпають малі фермери.
Сумарна втрата України лише від того, що фермери змушені працювати на орендованих землях і недостатньо інвестують у багаторічні культури, щороку становить близько $43 млн доданої вартості.
5. Вимирання сіл
Щороку в Україні вимирає 30 сіл. Якщо на селі неможливо побудувати бізнес (тобто:
забезпечувати себе, створювати робочі місця та платити податки до місцевого бюджету), знайти роботу, віддати дітей у школу, купити необхідні для життя речі, – із села їде молодь. Якщо в селі живуть незаможні люди – розвиток інфраструктури там і не відбудеться, бо нема платоспроможного населення, яке зможе оплачувати ці послуги та купувати товари.
Саме «відсутність ринку землі призводить до дуже низької ціни на оренду, оскільки іншої альтернативи використання земель немає», наголошує експерт Групи стратегічних радників з підтримки реформ в Україні Александер Шкурла. Так, каже він, «державні землі, які не пройшли через земельні торги, здаються в оренду по 720 грн за 1 га/рік, приватні – по 1093 грн (38Є), а от у Польщі цей показник становить 200 Є, у Болгарії – 278, не кажучи вже про Данію чи Францію, де ціна доходить до 700 Є за 1 га/рік».
Механізм зростання орендної плати та його впливу на розвиток сільських територій
Александер Шкурла описує так: «Запровадження ринку с/г земель створює для власників навіть не 1, а 2 альтернативи – або продати, або обробляти самим, залучивши кредити. Тому ціна на оренду зросте. А це могло б дати поштовх для розвитку сільських територій – завдяки, зокрема, збільшенню надходжень від податків для сільських громад, в тому числі і внаслідок ліквідації тіньового ринку землі, про який всі знаємо».
«Дрібний та середній фермер – це найкраще для держави та суспільства і з екологічних міркувань, і з точки зору соціальної структури села»,– переконаний експерт Reforms UA Анатолій Мірошниченко.
6. Зупинка розвитку малого та середнього фермерства
«За останні 18-19 років кількість фермерських господарств не зросла,– стверджує експерт Reforms UA Анатолій Мірошниченко.– Це ті 36 тисяч первинних господарств, які сформувалася за рахунок земель запасу і резервного фонду, за рахунок державних земель. Після цього все завмерло, фермерство не розвивається, хоча нинішня роль фермерів у сільгоспвиробництві і житті країни загалом не може влаштовувати. Це шлях – в нікуди, до вимирання села, що ми зараз і спостерігаємо».
Його відповідь на запитання «Що законсервувало той стан» – мораторій, відсутність ринку. Відродження і збереження села пов’язане із фермерством, а, отже, із ринком земель і скасуванням мораторію.
Серед проблем, спричинених мораторієм, які гальмують розвиток малого та середнього агробізнесу,– немотивованість орендарів до інвестицій з «далеким прицілом» та відсутність доступу до кредитних коштів (на відміну від агрохолдингів). А це – обмежені можливості інвестувати в інноваційні технології та розвиток виробництва.
«Мораторій на продаж земель сільгосппризначення однозначно можна кваліфікувати як мораторій на розвиток фермерських господарств, передовсім – сімейного фермерства»,– вважає юридичний радник з питань земельної політики проекту USAID «Підтримка аграрного і сільського розвитку» Павло Кулинич.
7. 1 млн пайовиків уже не дожили до можливості розпорядитися своєю власністю
Власників паїв пенсійного віку зараз – 43%. З кожним роком усе менше тих, хто зможе отримати від свого паю більше, ніж 1-2 тис грн на рік з гектара. Лише за 20 років оренди вони в сумі отримають приблизно стільки ж, скільки могли б одночасно отримати, продавши землю навіть за не дуже високою ціною. Як багато власників доживе до цього? Чому вони не можуть скористатися правом, яке гарантує Конституція, отримати гроші за майно, яке їм належить, і використати так і тоді, коли вважають за потрібне,– ліки, ремонт помешкання, одяг, побутову техніку, провести воду абощо? За роки, які минули від початку розпаювання, 1 млн власників уже померли, причому частина з них навіть не передали землю у спадок.
«Починати треба з того, що моральний обов’язок – відновити історичну справедливість. Ми пам’ятаємо, як комуністи змушували людей віддавати свою землю. Тож зараз обов’язок – повернути її людям, причому повністю, а не частково. 1 млн вже померли, не дочекавшись цього»,– каже експерт Групи стратегічних радників з підтримки реформ в Україні Александер Шкурла.
Мораторій є прямим порушенням Конституції, і це уже стало предметом як звернення 17 лютого ц.р. народних депутатів до Конституційного суду з вимогою скасувати заборону громадянам розпоряджатися своєю власністю.
8. Розвиток тіньових схем та продаж земель за заниженою вартістю
Коли хтось хоче купити, а хтось – продати, однак їм це заборонено, обидві сторони завжди знайдуть варіант, як це зробити. Спираючись на практику періоду дії мораторію, юристи нараховують шість найбільш уживаних «сірих» та тіньових схем продажу: від емфітевзису та довгострокової оренди – до ілюзорних договорів займу, міни, оренди із заповітом та договорів «заднім числом».
«Те, що в тіні,– вразливе. У тіньових умовах можливості для інвестицій та розвитку, сказати б, пошкоджені»,– зазначає виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук.
«Замість прозорого ринку зі справедливою ціною фактично існує ринок довгострокової оренди із заниженою ціною, а нормальні інвестиції у цілу галузь економіки неможливі», – резюмує експерт Центру економічної стратегії Дмитро Яблоновський.
Висновки: що буде, якщо…
Отже, якщо мораторій збережеться, є підстави прогнозувати наступне.
Агрохолдинги надалі концентруватимуть у своїх руках все більше орендованої землі. Вони розвиватимуть сировинну складову українського агроекспорту. У структурі сільського господарства все більше переважатиме рослинництво – і зникатиме тваринництво, садівництво, виноградарство. Ґрунти деградуватимуть і «знечорно-землюватимуться». Власники землі надалі отримуватимуть мізерну орендну плату.
Мале і середнє фермерство не матиме перспектив залучати банківські кредити для розвитку – на відміну від агрохолдингів. Робочі місця на селі масово не створюватимуться. Село буде біднішати і втрачати молодь – отже, вимирати.
Тема мораторію також розглядається частиною політиків як полігон для підвищення власних рейтингів. Але насправді це питання перспектив, і не лише аграрного сектору. Тож одночасно із застереженням щодо небезпек ринку, відповідально з боку політиків було б пояснювати своїм виборцям, куди рухається країна, якщо ситуацію буде збережено.
