«Кожна каденція Верховної Ради за рік до переобрання втрачає здоровий глузд і терпіння в умінні йти на поступки», — Сергій Березенко.
На березі Десни за чашкою чаю та в неформальній обстановці поспілкувався народний депутат Сергій Березенко з чернігівськими журналістами. Коло тем для дискусії було широке — від роботи в окрузі до «слизького» питання обрання нового складу Центральної виборчої комісії. Сам він одразу задав тон розмові — мовляв, питайте, про що хочете. Єдине, що попросив, дати кілька хвилин на перекус, бо за щільним робочим графіком не встиг підкріпитися.
«Теплої телеванни», як любить порівнювати один столичний часопис, не влаштовували, розмова вийшла відвертою. Було помітно, що говорити про проблеми з ЦВК і кулуарні течії в парламенті нардепу некомфортно. Як писав щодо цього сердиті пости у Фейсбуці, так і «з того часу моє ставлення не змінилося», — відрізав Березенко. А от про що він готовий говорити годинами, так це про медицину та її реформування, попри всі проблеми та негаразди.
Своє спілкування нардеп побудував таким чином — під запис і без запису, та й то лише тому, щоб можна було зробити перерву на обід без об’єктивів. У першій частині розмови говорив про наступні вибори, роботу з Президентом України, в окрузі, про робочі провали й успіхи тощо. Не під запис — поділився своїми побоюваннями і планами, розказав про перспективи Томосу (створення єдиної Української православної помісної церкви) для України, який є великою мрією Петра Порошенка. Сергій Березенко щиро вірить — Томос цілком реальний, і чекати на нього лишилося вже недовго. Пропонуємо його відповіді журналістській спільноті.
Про роботу в окрузі
— Тут нічого не змінилося, — сказав нардеп. — Я концентруюся на медичній реформі, яка для мене є омріяною і вистражданою, оскільки вона — найсистемніша і найнезворотніша реформа, яка могла бути зроблена як фракціями коаліції, так і владою в цілому. Ми йдемо семимильними кроками по ній, без зайвої скромності кажу. На сьогодні ми маємо 13 мільйонів підписантів декларацій, тобто 13 мільйонів пацієнтів, які знайшли своїх сімейних лікарів, 23,5 тисячі терапевтів, педіатрів чи сімейних лікарів, які працюють у цій системі. Це 1300 лікарських закладів. У Чернігові цей процес також достатньо активний. Ми маємо приблизно 400 тисяч підписаних декларацій у Чернігівській області.
На зустрічі з лікарями
По місту займаємося оновленням лікарень. Я зустрічався з головними лікарями та колективами 1-ї і 3-ї лікарень. По першій ситуація гарна. Усі бачать і фасад, і «Поліклініку без черг», зараз ми домовилися, що замінимо табличку «Міська лікарня № 1» на електронне табло, де буде рухливий рядок, уночі вона підсвічуватиметься різними кольорами, думаю, що це хороше рішення як для зовнішнього вигляду лікарні, так і для зручності лікарів.
Переходимо до 3-ї лікарні. Зробимо також і там «Поліклініку без черг» за кошти Державного бюджету. Зараз розробляються проекти. Але там суть не тільки в холі (красивому і з терміналом), а й в оснащенні комп’ютерами всіх робочих місць сімейних лікарів, у з’єднанні їх в один МІС (медична інформаційна система) і під’єднанні до загальнодержавної системи «eHealth». І далі вже можна буде розкручувати продовження реформи на другий і третій етапи.
Сергій Березенко під час відвідування Чернігівської міської лікарні №3
До кінця наступного року, я впевнений, ми добудуємо першу й другу черги нового корпусу музичної школи № 1 імені Стефана Вільконського. І в центрі міста буде дуже класний заклад, де можна отримати музичну освіту, і таким чином ми доведемо загальну кількість дітей, які зможуть там навчатися одночасно, до 1000. Думаю, що це буде музичний заклад № 1 у регіоні. Та й навіть у Києві, якщо не брати школу імені Глієра і всі інші вищі школи, не впевнений, що є такого рівня заклади.
Про медицину в селі
— Я особисто опікуюсь проектом, який виходить відповідно до президентського закону «Про доступність медицини на селі», — повідомив Сергій Березенко. — Це будівництво по всій країні сучасних медичних амбулаторій, де би працювали сімейні лікарі, терапевти чи педіатри. Чернігів і Чернігівщина активно беруть у цьому участь. Це, скоріше, не моя профільна діяльність як депутата від 205-го округу, бо амбулаторії тільки в селах, а мій округ — це місто. Відповідно, місто не потрапляє в цей проект. Але я вважаю, що ми не маємо права працювати тільки в рамках міської території, бо реформу треба поступово реалізовувати по всій області. На Чернігів виділені 138 мільйонів гривень. Вони вже півроку як лежать на рахунках облдержадміністрації та не витрачаються не з вини ОДА, а тому, що проходить процедура погодження цих проектів. На сьогодні є розпорядження Прем’єр-міністра про 10% співфінансування. Я думаю, тут теж є наша заслуга. Бо деякі депутати пропонували і 20%. Що це означає? Якщо амбулаторія будуватиметься в об’єднаній територіальній громаді, то вважається, що 10% від цієї суми (проекту — ред.) має якраз і заплатити ОТГ.
Амбулаторій буде чотири типи. Моно-амбулаторія на 1–2 лікарів, із житлом, без житла (там лише різниця в ціні на житло в самому проекті), на 3–4 лікарів і на 5–7 медиків. Ціна буде різнитися від 5 до 11 мільйонів гривень.
Ну, і, умовно кажучи, якщо громада вирішила побудувати амбулаторію на 5–7 лікарів, то 20% від 11 мільйонів гривень — це 2 мільйони. Для громади, яка вже розподілила свій бюджет, це трошки складно, м’яко кажучи. Якби ми почали говорити на цю тему ще восени минулого року, то громади могли б спланувати свої бюджети на рік і врахувати зазначені кошти. А так вони вже пообіцяли десь школи підлатати, зробити освітлення, дороги, тому це (виділення коштів на амбулаторії — ред. ) було б нереально. Відтак ми попрацювали з урядом і отримали 10% співфінансування. Плюс підключаємо народних депутатів, вони мають можливість коригувати кошти соц-економу (Фонд соціально-економічного розвитку — ред.) і направляти їх на правильні проекти. Ці депутати, до округів яких входять відповідні громади чи райони, зацікавлені взяти шефство і навіть виділити 10% під реалізацію медичного проекту. Амбулаторії — дуже гарні, неймовірно футуристичні проекти, вони мають бути типові — відкриті, скляні, холи з кімнатами відпочинку, кімнатами для дітей, супероснащені. Крім того, купується на кожну амбулаторію автомобіль. Це буде такий міні-джип від 500 до 600 тисяч гривень для сімейного лікаря, щоб він міг поїздити по цій території, де, на жаль, у нас ще не всюди є дороги. Чернігівська область, я думаю, це також відчуває дуже гостро.
На сьогодні 688 таких амбулаторій уже затверджено. Кожного тижня спільна комісія Мінрегіону та МОЗу відпускає той чи інший проект. Згідно з постановою, Кабміну приносять попередній проект, адаптований під локацію, ця комісія каже «добре», тим самим розблоковує рахунок казначейства на цей об’єкт, і починаємо фінансувати. Щиро вірю, що хай і не всі, але до 500 об’єктів устигнемо зробити до початку холодів. Гроші, переважно перехідні, перейдуть у наступний рік, і будемо продовжувати реалізовувати цей проект.
До кінця року маємо всі в Україні (лікарняні установи — ред.) перевести в комунальні неприбуткові підприємства. Задля того, щоб відкривати рахунки, укласти угоди з Національною службою здоров’я. І за 2019 рік готувати розрахунок кожної медичної послуги на вторинний рівень. Це для того, щоб сімейні лікарі виписували направлення до вузькопрофільного спеціаліста, а йому вже держава платила на лікарню вторинного і третинного рівнів за надану послугу.
Про законотворчість
— Ми ухвалили закон «Про трансплантологію», це суперпрогрес, — переконаний народний обранець. — Ми можемо робити операції й пересаджувати органи від неродинного донора, анатомічні матеріали, які не відновлюються, умовно — серце, легені, нирки, і пересаджувати в Україні, у наших спеціалістів. Десь 400–500 мільйонів гривень ми перераховували до Білорусі, Індії та інших країн, щоб везти туди наших пацієнтів, які потребують пересадки. Ми чітко прописали процедуру «Презумпція незгоди», коли кожен українець апріорі не згоден давати свої органи на пересадку, якщо він не написав інше, звернувшись до відповідних установ. Це зроблено, у першу чергу, для того, щоб захистити наших громадян на сході, бо те, що там робиться в деяких районах, викликає великий сумнів, щоб не перетворити це просто на зону, де будуть убивати людей і вирізати анатомічний матеріал.
Сергій Березенко під час зустрічі в Чернігівському педагогічному університеті ім. Т.Г. Шевченка
Про «Джавеліни»
— Ми доопрацювали закон «Про деокупацію», тим самим захистили наших солдатів, які незрозуміло чому брали участь в антитерористичній операції, ще й під керівництвом СБУ, — наголосив Сергій Березенко. — Зараз це Операція об’єднаних сил, яку очолює кадровий військовий генерал Наєв. Ми виписали в законі (Верховна Рада за це проголосувала) і визнали Росію країною-агресором. Тому, коли солдати йдуть на передову, згідно із законом, вони йдуть захищати свою Батьківщину, вони — герої. Багато хто спекулював, що потім можуть бути Гаазькі процеси, як у сербів та хорватів, коли розпадалася Югославія, але зараз ми всі абсолютно чіткі — такого не може бути.
Ну, і про закон «Про Нацбезпеку» як наслідок. Я зустрічався в Пентагоні з військовими, радниками Джеймса Меттіса (міністра оборони США — ред.), це неймовірно важливий закон, ми переходимо на стандарти НАТО. Це дає нам можливість розраховувати на додаткову фінансову підтримку — близько 300–350 мільйонів доларів прямих коштів, які підуть на підтримку обороноздатності, на Міноборони, на Генеральний штаб. Розробка і ухвалення безпекових законів дали нам можливість отримати «Джавеліни». Вони сьогодні є в Україні. Американці довго переживали, щоб їх використовували саме як зброю для захисту, а не для нападу. Ми змогли знайти аргументи для наших партнерів, що ми саме «Джавелінами» будемо захищати нашу територію. Що це таке? Це стовідсоткове знищення танка. Кількості «Джавелінів» досить, щоб позбавити російську армію половини танкового корпусу, який знаходиться на кордонах нашої країни нині, згідно з розвідданими.
Про поліпшення умов ведення бізнесу
— Також ми розпочали розгляд пакету економічних свобод, які перейдуть на осінь, — поділився нардеп. — Проголосували «Закон про валюту», тобто про валютну лібералізацію. Раніше ми керувалися декретом 1993 року, де будь-які питання відкриття валютного рахунку за кордоном будь-якої фізичної особи та операції зовнішньоекономічної діяльності регулювалося Нацбанком, і треба було отримати мільйон дозволів. Зараз кожен громадянин може відкрити рахунок за кордоном. Але ця історія не діє без наступних двох законів — «Про податок на виведений капітал», який уже оголосив Президент, і закон Ніни Южаніної «Про Національне бюро фінансової безпеки»(НБФБ). Закон «Про податок на виведений капітал» говорить (якщо проголосуємо): із 2019 року в нашій країні зникає податок на прибуток, і жодна фіскальна служба не буде вказувати підприємцям, що зазначати у видатках. Маєш право писати що завгодно і не платити податок на прибуток. Філософія така: ці гроші будуть усе одно залишатися в Україні і працюватимуть тут. Але як тільки вирішуєш вивести ці гроші за кордон — включається НБУ, і доведеться сплатити від 15 до 20% податку на виведений капітал. Заробив в Україні 10 мільйонів доларів — не плати нічого. Хочеш вивести — 2 мільйони автоматично платиш у Державний бюджет. Така система нині працює в Естонії. Думаю, це найкращий варіант боротьби з офшорами.
Щодо НБФБ. Цей закон маємо голосувати восени. Повинні скоротити кількість контролюючих органів у бізнесі з чотирьох до одного. Хочемо прибрати ці функції в СБУ. Це не їхня справа — ходити і заглядати в кишені бізнесу. Маємо прибрати контроль із боку поліції у вигляді управління захисту економіки, або колишній УБЕЗ, а також податкову поліцію, яка працює окремо від ДФС. НБФБ буде створено за принципом НАБУ — це служба аналітики, яка буде приходити й допомагати підприємцю виправити помилку. Якщо він цього не зробить, тоді вже підключаться силовики. Якщо ти пройшов перевірку в НБФБ, то жоден інший орган до тебе не може постукати. Супротивників щодо цього питання в нас дуже багато, гадаю, це буде найбільший конфлікт осені. Фактично під кожною політичною силою є своє силове відомство, і в кожного з них є свій економічний відділ.
Про неспроможність Верховної Ради
— Кожна каденція Верховної Ради за рік до переобрання втрачає здоровий глузд і терпіння в умінні йти на поступки, — констатував народний депутат. — Буде більше популістських законів. Усі вимагатимуть підвищення зарплати, одна політсила буде грюкати вилами й кричати про зарплату, пенсії зробити по 5 тисяч, інші — про мінімалку по 10 тисяч. Усе це — нереальні сценарії. Із того, що реально, можна знайти механізми співпраці з МВФ, підвищити мінімальну зарплату до 4 тисяч. Велике питання лишається щодо приватних підприємців, які сплачуватимуть єдиний соціальний внесок із 4 тисяч, зараз будемо з цим розбиратися. Як наслідок, після перерахунку зарплат — перерахувати пенсії та спробувати підвищити мінімальну до 2 тисяч гривень. Це те, що можна зробити, і економіка це витримає. Все інше — популізм. Неспроможність цієї Ради полягає в тому, що в нас у березні президентські, а в жовтні — парламентські вибори. Тільки в залі (парламенту — ред.) я знаю із 10 кандидатів у президенти. Відповідно, вони будуть вести свою боротьбу, і вона, очевидно, не буде в конструктиві.
Про переобрання членів ЦВК
— Ми будемо знову вимагати це питання, — сказав Сергій Березенко. — Чи може бути загроза довиборів? Може. Що означають довибори? Стара Центральна виборча комісія чинна й законна до обрання нової. Це так само, як обираємо новий парламент, але не можемо сформувати коаліцію, і працює старий Кабмін. Питання — чи він має право ухвалювати якісь рішення для того, щоб функціонувала держава? Безумовно. У цьому принцип безперервності влади.
Процедура з обранням членів ЦВК: спочатку одним рішенням звільняємо старий склад, а потім почергово призначаємо наступних членів. Був ще такий ризик, що ми звільнимо всіх і не призначимо нікого. Тому зазвичай у перехідних положеннях записують: «Ця постанова набуває чинності з моменту присяги не менше ніж двох третин складу», тобто 10 із 15-ти (членів — ред.). Ми пропонували різні варіанти. У 6-й статті ЗУ «Про Центральну виборчу комісію» сказано, що Президент вносить кандидатури на посади членів ЦВК і враховує пропозиції політичних фракцій. Але ніде не сказано, що є квотність. Абсолютно вся риторика, яка була, ні на чому не ґрунтувалась, лише на резолюції ПАРЄ, яку самі ж наші депутати й ініціювали, де сказано, що має бути рівне представництво.
Що стосується Опозиційного блоку — вони весь час подавали кандидатуру Михайла Охендовського (чинного голови ЦВК — ред.). Але позиція Президента була чітка — щоб нікого не ображати, ніхто з попередніх членів ЦВК (а вони працюють 11 років, замість відведених 7) не має бути поданим. Потім Опоблок почав пропонувати дві кандидатури, і не могли обрати якусь одну. Бо Опозиційний блок має свою специфіку — два крила, які перебувають у різних сферах впливу. І обидва не змогли між собою домовитися.
Під час внутрішніх переговорів ми запропонували відкликати своїх двох представників — БПП свого, а «Народний фронт» — свого, проголосувати за 12 кандидатур, запустити ЦВК, а 13-те місце залишити для Опоблоку й проголосувати тоді, коли вони будуть готові. Бо є велика маніпуляція в тому, щоб Президент відкликав і переніс кандидатури. Чому? Тому що після внесення 30–35 днів іде спецперевірка. Відклич і перевнеси означає — «зайди через півтора місяця».
«Народний фронт» відмовився відкликати свою кандидатуру. Тоді ми запропонували відкликати свою і залишити тих же 13 і проголосувати. Сумнівався ще й Олег Ляшко з однієї причини: подання іде за алфавітним порядком, а його кандидатура на «Ю», і вона — остання. Відповідно, якщо є 14 людей і 13 місць, то зазвичай той, хто на «Ю» чи на «Я», отримує небажаний результат. Але це питання не поставили навіть на голосування і відправили в «довгий ящик». Будемо повертатися до нього у вересні.
Якщо ми знову будемо так гратися, то вийдемо на кінець вересня. А потім — процедура набуття повноважень членів, яка триває місяць. Тому є ризик, що стара ЦВК зайде формально в процедуру підготовки до президентських виборів. Це виглядає вже навіть не смішно — і з точки зору легітимності процесу, і з точки зору ставлення громадян до цієї ситуації.
Віктор Михайленко
