Сьогодні День Маланки та Василя.
А, так як я — Васильович, то напишу пару слів про Батька (велику розповідь про нього ви всы, сподіваюся, читали раніше).
Його немає з нами вже 8 років і мені його дуже не вистачає. Я уявляю як би він обговорював зі мною сьогоднішні події... Як допомагав би мені словом, справою, порадою... Адже він дуже добре розбирався в політиці і був сподвижником Чорновола. Тата балотувався (від першого справжнього Руху) в Раду першого скликання і на своєму окрузі посів друге місце, поступившись лише кілька голосів переможцю (з адмінресурсом).
Не знаю — добре чи погано, що він не дожив до війни... Але він завжди говорив, що Імперія нас просто так не відпустить...
Сьогодні мені хочеться поставити для нього одну з його улюблених композицій. Я знаю, що він почує...
Він дуже любив гітару. Він сам добре грав, але професіоналів любив слухати годинами. Часто його приїзди до мене в Торонто припадали на традиційний Торонтовський джаз. Фестиваль, на якому він пропадав цілими днями. Також він обожнював тих латинських гітаристів, що грають в Торонто на вулиці біля Eaton Centre щоліта (правда, я не зміг їх знайти на Ютуб). Іспанська гітара і музика фламенко — це взагалі особлива річ... Пам'ятайте в «Вікі. Крістіна. Барселона» епізод?
Бережіть батьків. Спілкуйтеся, поки вони з нами.
Любіть їх.
Олег Пономар
