Воскресенье, 17 января 2021   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно

5 березня загинув великий патріот України Роман Шухевич


5 березня 1950 року в селі Білогорща на Львівщині під час масштабної спецоперації МГБ загинув Роман Шухевич (1907—1950) – «Тарас Чупринка», Головний Командир УПА з 1943-го.

Радянські спецслужби полювали на командира УПА з 1944-го. Були створені оперативні групи, ретельно і систематично збиралися матеріали як про самого Романа Шухевича, так і його оточення, рідних та близьких, можливі місця перебування. В липні 1945-го заарештовано дружину командира Наталю Шухевич. Сина Юрія і дочку Марію помістили у спеціальний будинок-інтернат, що перебував під пильним наглядом гебістів (в 1948-му за спробу визволити сестру Юрія засуджено на 10 років). У січні 1946-го схопили матір Романа Шухевича, Євгенію, яка доглядала хворого і паралізованого чоловіка Йосипа. За останнім також встановлено постійний нагляд (в жовтні 1947-го відправили на поселення в Кемеровську область, де він і помер). Розшук командира вели не менше 700-800 осіб.

У 1947-му гебісти схопили одну із зв’язкових командира, Катерину Зарицьку – «Монету» (вона намагалася отруїтися ціаністим калієм, але була врятована). Зв’язкова поводилася мужньо, однак її змогли використати заочно у подальших операціях.

3 березня 1950-го МГБ арештувало іншу зв’язкову командира – Дарію Гусяк – «Нусю». Її катували, на її очах били рідну матір. Але фатальною стала ніч у лікарняній камері, де Дарія довірилася досвідченій агентесі «Розі», яка видавала з себе жорстоко побиту на допиті. У розмові, що зав’язалася між жінками, саме згадка «Рози» про «Монету» справила враження на Дарію. Наступного дня «Роза» повідомила, що її випускають і запропонувала написати записку «на волю».

«Нуся» написала невеличкий текст: «Мої дорогі! Майте на увазі, що я потрапила до більшовицької в’язниці, де немає людини, яка б пройшла те, що на неї чекає, і не зламалася. Після першої стадії я тримаюсь, але не знаю, що буде далі. М. [«Монета»] приводили на очну ставку, вона героїня, тому що трималася 5 місяців. Цілую. Нуська. Про мене дуже багато знають, а основне питання – це про ШУ [Шухевича] і ДІ [Галину Дідик, ще одну зв’язкову]. Мене захопили шестеро і не було можливості покінчити із собою. Знали, що у мене є пістолет і отрута».

Записку належало віддати Наталія Хробак у селі Білогорщі на Львівщині. Саме там і переховувався Роман Шухевич.

«Ми усі — вояки УПА і всі підпільники зокрема, і я — свідомі, що раніше чи пізніше нам доведеться згинути в боротьбі з брутальною силою. Але, запевняю вас, — ми не будемо боятися вмирати, бо, вмираючи, будемо свідомі того, що станемо добривом української землі. Це наша рідна земля потребує ще багато добрива, щоб у майбутньому виросла на ній нова українська генерація, яка довершить те, що нам не суджено було довершити», – Роман Шухевич.

Головний Командир був чудовим конспіратором і довгий час залишався невловимим для спецслужб. При цьому він відвідував лікарів у Львові (хворів

на ревматизм, серцеві та легеневі хвороби, що стали наслідком постійного фізичного та нервового перенавантаження від перебування у підпіллі), у формі офіцера НКВД зміг провідати свого батька прямо на очах у гебістів, влітку 1948-го та 1949-го лікувався на курортах Одеси.

Вранці 5 березня 1950 розпочалася операція по ліквідації «Вовка», до якої було залучено понад тисячу осіб. Керували нею заступник міністра держбезпеки УРСР генерал-майор Дроздов, генерал-лейтенант Судоплатов, начальник внутрішніх військ МГБ Українського округу генерал-майор Фадєєв і начальник УМГБ Львівської області полковник Майструк.

Нагадаємо, президент Віктор Ющенко надав звання Героя України посмертно Роману Шухевичу в жовтні 2007 року. Шухевич був нагороджений за значний особистий внесок у національно-визвольну боротьбу за свободу й незалежність України та з нагоди 100-річчя від дня народження й 65-ї річниці створення УПА.

Спочатку захопили сина Наталії Хробак Данила. На допиті він вказав на будинок своєї сестри. В жінці, що відчинила двері, гебісти упізнали Галину Дідик, зв’язкову командира. Їй категорично запропонували, аби вона посприяла, щоб Роман Шухевич здався, обіцяючи зберегти обом життя. Жінка встигла прийняти стрихнін, однак її негайно відвезли до реанімації, врятували і негайно піддали жорстоким допитам.

Головний Командир перебував у схованці і вирішив прориватися. Він вискочив з-за дерев’яної перегородки, застрелив майора Ревенка, збив із ніг полковника Фокіна і був поранений чи то останнім, чи то автоматною чергою одного з сержантів. Отримавши смертельне поранення і скотившись униз по східцях, Роман Шухевич пустив собі кулю в скроню із «Вальтера».

Тіло командира після упізнання було знищене, а місце його поховання й до сьогодні залишається невідомим.

Інформація про смерть Романа Шухевича приховувалася гебістами. Першою про неї повідомила агенція «Ассошіейтед Прес» лише в жовтні 1950-го.

Сергій Горобець

На фото: Будинок у Білогорщі, де загинув Роман Шухевич. Фото: pohlyad.com.


Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

© 2021 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/