Свою життєву розповідь-етюд запропонував читачам нашого видання Михайло Блехман з Канади. Оповідання: В-р.  ***  - Банальна історія не має однини.  - Хоча кожен її учасник вважає, що єдине, чого вона не має, це множини.   Розмова в кав'ярні за чашкою чорної кави без цукру  Дивно, як багато є в нашому житті того, від чого ми залежимо, хоча й кожен залежить по-різному і від різного. Я, наприклад, повністю залежу від блокнота і ручки: оповідання, та й повість, чого вже там, — так ось, ні оповідання, ні повість не складеться, якщо блокнот не надихає або ручка незручна. Вони – половина справи, причому добра половина. Та й друга теж начебто не менш добра до мене, слава Богу!..  День був дивовижний, саме час іти на етюди. Я не став надто вже задивлятися, хіба що озброєним, як завжди, поглядом помітив численні схожі на курчат кульбаби і, зітхнувши, подумав, що курчат рахують восени, і ці теж із часом посивіють і обсиплються, не встигнувши толком відчути себе дорослою, нехай і свійською, птицею... Втім, навіщо думати про неминуче, яким би неприємним воно не було? Краще постараюся розтягнути сьогоднішнє задоволення: без моєї допомоги воно закінчиться так само рано, як почалося...  Я сів на […]